16 липня 2026
Свято-Троїцька церква.
Свято-Троїцька церква(Церква Святої Трійці) село Сокіл, Рожищенська ТГ Витоки та історичний розвиток Село Сокіл належить до давніх поселень краю, а поява тут церкви була закономірним етапом формування громади. За характером волинської сакральної забудови можна припустити, що перша Свято-Троїцька церква виникла у ХІХ столітті, ймовірно як дерев’яний храм, споруджений коштом і силами місцевих жителів. Перші документальні згадки про дерев'яну церкву в селі Сокіл відомі з XVI століття. У 1742 році в церкві був ремонт. Церква у 1830-ті роки згоріла і була відбудована 1853 року коштом парафіян. Відтоді церква не припиняла своєї діяльності. У церкві зберігається багато цінних речей, що перебувають на обліку в держреєстрі, серед яких дерев'яний іконостас та ікони волинської школи іконопису XV-XVI століття. Церква виконувала функцію парафіяльного центру: тут велися метричні записи, відбувалися хрещення, вінчання, відспівування, відзначалися головні церковні свята. Для мешканців Сокола храм був не лише релігійною спорудою, а й місцем єднання громади. 15 травня 2022 року парафія перейшла до Православної церкви України , проте процес переходу затягнувся на декілька місяців. 11 серпня 2022 року фахівці обласної державної адміністрації провели перевірку й опис майна у церкві та передали її громаді в постійне користування Архітектурні риси Свято-Троїцька церква належить до типових волинських сільських храмів зі стриманою архітектурою, без надмірної декоративності. Її зовнішній вигляд гармонійно вписується в ландшафт села, а внутрішній простір зорієнтований на іконостас — головний духовний і візуальний акцент православного храму. Церква тризубна одноверха, хрещата в плані. Середхрестя нави завершує низький світловий восьмерик. Баня невисока, приплюснута, її вінчає ліхтар з маківкою. До бабинця прибудовано невеликий зашклений ґанок, по осі церкви. З обох боків нави є додаткові входи. До вівтаря прилягає захристія. Дерев'яна двоярусна дзвіниця стоїть із західного боку від церкви.   Окремі елементи убранства та ікони могли походити з ХІХ – початку ХХ століття й передаватися з покоління в покоління як родинні пожертви. Сьогодні Свято-Троїцька церква залишається діючим храмом і важливою частиною культурного ландшафту села Сокіл. Особливо урочисто тут відзначають Свято Святої Трійці (Зелені свята) — одне з головних храмових свят, що традиційно поєднує богослужіння з народними звичаями. Церква є живим свідченням історії села, духовної тяглості та самоідентифікації громади, зберігаючи зв’язок між минулим і сучасністю.  

27 липня 2026
Свято Петро-Павлівська церква.
Петро-Павлівська церква село Іванівка, Рожищенська територіальна громада Петро-Павлівська церква в селі Іванівка — одна з тих сільських святинь Волині, що поєднує в собі духовну традицію, локальну історію та живу пам’ять громади. Історія Петро-Павлівської церкви в селі Іванівка тісно пов’язана з формуванням самого поселення та релігійного життя Волині. Для традиційного волинського села храм був не лише місцем молитви, а й своєрідним центром громади, навколо якого вибудовувалося повсякденне й обрядове життя.  Історичні відомості Римо-католицький костел у Янові (стара назва села Іванівка - Янівка, до 1946 року) був збудований з ініціативи Миколи Єло-Малинського. Про це свідчить фундаційний документ, укладений Миколаєм та його дружиною Христини 17 квітня 1629 року, яким засновувався янівський конвент (монастир) ордену отців бернардинів. Згідно з фундацією, монастир отримував земельні наділи та прибутки з маєтків Єло-Малинського. Вже 18 квітня 1629 року, наступного дня після укладання фундації, Миколай Єло-Малинський склав свій передсмертний заповіт, у якому офіційно визнав себе римо-католиком і заповів поховати його тіло в новозбудованому бернардинському костелі в Янові. Цей факт дає підстави зробити важливий висновок:костел був зведений раніше, ніж монастирські будівлі.  Сам бернардинський монастир — двоповерхову муровану споруду на 36 келій — було збудовано вже після смерті Миколи Єло-Малинського, коштом фундації та спадкоємців. Окремим пунктом заповіту фундатор зобов’язував дружину й дітей звести в Янові ще один, дерев’яний костел, а також надати фундацію для заснування при ньому плебанії (парафіяльного дому). Янів у ХІХ столітті: свідчення Юзефа Ігнація Крашевського Цікавий образ Янова (Янівки, нині Іванівка) першої половини ХІХ століття залишив видатний польський письменник Юзеф Ігнацій Крашевський, який близько двадцяти років був волинським землевласником. У своїй праці «Спогади про Волинь, Полісся і Литву» він описав янівський ярмарок і саме містечко.  Опис Крашевського позбавлений ідеалізації:Янівка постає як невелике поселення з кількома хатами серед піску й покручених сосен, дерев’яними єврейськими крамничками, напівпорожньою корчмою, великим, але порожнім бернардинським костелом та широким ринком, який лише в ярмаркові дні заповнювався людьми впритул до храму. Це свідчить про поступовий занепад містечка й монастирського життя. Закриття монастиря і перебудова храму У 1832 році янівський бернардинський монастир було ліквідовано, а його приміщення передано православній церкві. За свідченням дослідника М. Теодоровича, вже у 1833 році колишній бернардинський костел було перебудовано на православну церкву з посвятою святих апостолів Петра і Павла.  Упродовж ХІХ століття монастирські споруди поступово занепали, і до кінця століття від них залишилися лише руїни. Натомість мурований храм, перебудований під православну церкву, зберігся і в реконструйованому вигляді існує донині, залишаючись важливою архітектурною та історичною пам’яткою краю. Протягом своєї історії храм неодноразово переживав складні часи: війни, зміни влади, періоди занепаду церковного життя. Попри це, громада щоразу відновлювала святиню, зберігаючи її як духовний символ села. Архітектура та внутрішнє убранство Петро-Павлівська церква вирізняється стриманою, але гармонійною архітектурою, властивою волинським православним храмам. Навіть без пишного декору вона справляє враження завдяки пропорціям і вписаності в навколишній сільський ландшафт. Внутрішній простір традиційно зорієнтований на іконостас, який є головним акцентом храму. Частина ікон могла бути створена місцевими майстрами або привезена з навколишніх міст і монастирів. Для парафіян особливо цінними є образи, пов’язані з родинною пам’яттю та місцевими жертводавцями. Храмове свято Головним святом церкви є день святих апостолів Петра і Павла — 12 липня. У цей день до Іванівки з’їжджаються не лише місцеві жителі, а й вихідці з села, родичі та гості. Храмове свято традиційно поєднувало урочисте богослужіння з елементами народної культури: спільною трапезою, гостюванням, живим спілкуванням громади. Значення для громади Петро-Павлівська церква — це не лише культова споруда, а й важливий маркер ідентичності села Іванівка. Вона зберігає тяглість традицій, нагадує про коріння та спільну історію мешканців. У сучасних умовах храм залишається місцем, де люди шукають духовної опори та єдності.

21 листопада 2025
Малий став.
Малий став та міські легенди Ця точка аудіогіда присвячена місцю, де історія міста переходить у його сучасні легенди. Малий став — це частина колишньої великої водної системи, що розділяла Горохів. Колись став був значно більшим, місцеві називали його Смальове озеро і був оточений густим очеретом, де ховалися дикі качки.Це улюблене місце для риболовлі. Тут ловлять щуку, коропа, карася.Неподалік від ставу знаходиться справжній арт-куточок, що оповитий містикою та легендами.  Запрошуємо: увімкніть звук, одягніть навушники і дозвольте Горохову розповісти свою історію!