Жалобівські пагорби

Жалобівські пагорби. 1969 рік
Місто Рожище, Рожищенська територіальна громада.

Перед нами — один із тих краєвидів, які на перший погляд здаються звичайними, але для місцевих жителів зберігають цілий світ особистих спогадів. Світлина зафіксувала Жалобівські пагорби — місцевість, що впродовж десятиліть була невід'ємною частиною дитинства кількох поколінь рожищан.

На передньому плані простягається польова дорога, що веде до пагорба, яким проходила залізнична колія. Імовірно, фотографію зроблено поблизу переходу через колію, біля водопропускної труби, звідки відкривався характерний краєвид на навколишню місцевість. Праворуч починалася вулиця, яка вела до сучасної вулиці Івана Мазепи, а приблизно за двісті метрів розташовувався залізничний міст.

Особливу увагу привертає самотня липа, що височіє в центрі композиції. Для когось вона була лише деревом, а для місцевої дітвори — улюбленим місцем зустрічей, спостережень і дитячих пригод. Позаду неї росла велика дика груша, а неподалік, у яру по інший бік колії, — ще одна, під якою восени збирали достиглі плоди. Уздовж насипу тягнулися ряди молодих ялинок, серед яких будували дитячі «штаби», гралися, лазили по деревах, а напередодні новорічних свят інколи зрізали верхівки для домашніх ялинок.

У далині виднівся будинок родини Зінюків — ще один впізнаваний орієнтир для мешканців цього куточка міста.

Ця фотографія є не лише документальним свідченням ландшафту Рожища кінця 1960-х років, а й носієм живої народної пам'яті. Вона нагадує, що історія міста складається не лише з визначних подій і пам'яток, а й із тих місць, де минало дитинство, народжувалася дружба, відкривався світ і формувалися найтепліші людські спогади. Саме такі світлини перетворюють звичайний краєвид на справжній історичний документ, у якому природний ландшафт нерозривно поєднується з пам'яттю поколінь.