10 вересня 2026
Корецький замок.
Корецький замок — свідок княжої історії Корця На високій скелястій горі над річкою Корчик, у самому серці Корця, височіють залишки споруди, яка вже багато століть є одним із головних символів міста, — Корецького замку. Сьогодні від колишньої фортеці залишилися руїни, надбрамна вежа та старовинний міст, але навіть ці фрагменти нагадують про часи, коли Корець був важливим осередком князівської влади на Волині. Корецький замок має статус пам’ятки архітектури національного значення. Від давнього городища до фортеці Історія Корця сягає глибини століть. Поселення під назвою Корчеськ уперше згадується в літописах 1150 року. У XIV столітті ці землі опинилися у складі Великого князівства Литовського. У 1380 році територія Корця була передана великим князем литовським Ягайлом князю Федору Острозькому. Імовірно, саме за його часів, близько 1386 року, на місці сучасного замку з’явилися перші дерев’яні укріплення. На початку XV століття Корець став володінням князівського роду Корецьких. Саме цей рід на кілька століть пов’язав свою історію з містом і замком. Фортеця князів Корецьких Спочатку укріплення були дерев’яними, але згодом замок перетворився на потужну муровану фортецю. У XVI столітті князь Богуш Корецький значно посилив обороноздатність замку. Фортеця мала регулярну бастіонну систему, була оточена глибоким ровом, а потрапити всередину можна було через міст і надбрамну вежу. Її розташування на високому пагорбі над Корчиком також давало природну перевагу перед нападниками. Замок був не просто оборонною спорудою. Він став центром володінь князів Корецьких, навколо якого формувалося життя міста. У XVI — першій половині XVII століття Корець перетворився на одне з помітних міст Волині. Кінець князівського роду У 1651 році рід князів Корецьких перервався, і їхні володіння перейшли до інших власників — спочатку Лещинських, а згодом до князів Чарторийських. Разом із політичними та економічними змінами змінювався і сам замок. Згодом сувора середньовічна фортеця почала втрачати своє первісне оборонне значення. Замок стає палацом У XVIII столітті Корецький замок зазнав значних перебудов. У 1780-х роках князь Юзеф Клеменс Чарторийський реконструював комплекс і пристосував його під палацову резиденцію. Колишня фортеця отримала риси барокового палацу. Так Корецький замок пройшов дивовижну трансформацію: від оборонної твердині з мурами, ровами та мостом — до аристократичної резиденції. Пожежа 1832 року Та нове життя замку тривало недовго. У 1832 році комплекс зазнав нищівної пожежі. Після цього замок уже не відбудовували. З часом будівлі руйнувалися, а величний палац перетворювався на руїни. До наших днів збереглися окремі фрагменти замкових споруд: триярусна надбрамна башта, залишки палацових корпусів та старовинний арковий міст через рів. Замок, який продовжує розповідати Сьогодні Корецький замок — це не просто мальовничі руїни. Це матеріальний свідок історії Корця, пам’ять про князів Острозьких і Корецьких, про оборонну архітектуру Волині, про аристократичні резиденції XVIII століття та про великі історичні зміни, які пережило місто. Каміння його мурів пам’ятає часи князів, воїнів, дипломатів і мешканців стародавнього Корця. А те, що від замку залишилося сьогодні, дає нам можливість не лише дивитися на минуле, а й відчувати його присутність поруч. Корецький замок — це історія, яка не зникла разом із його стінами. Вона продовжує жити в пам’яті міста, у старих світлинах та гравюрах, у легендах і розповідях, у кожному камені, що пережив століття. Зберігати цю пам’ять — означає берегти частину історії Корця та України.

8 вересня 2026
Корецький історичний музей.
Корецький історичний музей та будинок, у якому він знаходиться.. У самому серці міста Корець на Рівненщині розташований Корецький історичний музей — місце, де зберігається пам’ять про минуле міста та всього краю. Музей є важливим культурним осередком Корця, адже його експозиції розповідають про історію населеного пункту від найдавніших часів до подій новітньої історії України. Особливу цінність музею надає будівля, у якій він розміщений, — колишній палац Горчинських, споруджений наприкінці XVIII століття. У музейних фондах зберігаються тисячі предметів. Серед них — археологічні знахідки, нумізматична колекція, предмети народного побуту, гончарні вироби, вишиті рушники та сорочки, а також матеріали, пов’язані з історією Корця та його околиць. Особливе місце займає колекція посуду Корецької фарфоро-фаянсової мануфактури кінця XVIII — першої третини XIX століття. Експозиція музею розміщена у п’яти залах. Відвідувачі можуть ознайомитися з історією краю, українським традиційним побутом та подіями Другої світової війни. Окремі приміщення використовуються для тимчасових виставок, де демонструються роботи народних майстрів, художників та інші культурні проєкти. Важливою частиною музейної розповіді є історія князів Корецьких, розвиток міста, діяльність Корецького Свято-Троїцького жіночого монастиря, історія місцевих ремесел та знаменитої корецької порцеляни. Таким чином, музей показує історію Корця не лише через окремі предмети, а як цілісну історію міста та його жителів. Особливо цікавими є предмети, які дозволяють уявити повсякденне життя мешканців Кореччини у минулі століття. Старовинний посуд, одяг, рушники, гончарні вироби та інші речі є своєрідними «свідками» минулого, адже через них можна краще зрозуміти традиції та культуру місцевого населення. Також в музеї з 2023 року діє зала повномасштабного вторгнення.. Не менш цікавою за музейні експонати є сама будівля, у якій працює музей. Це частина колишнього палацу Горчинських, спорудженого наприкінці XVIII століття. Будинок є пам’яткою історії та архітектури Корця. Музей розташований у правому крилі колишнього палацового комплексу.Палац Горчинських належить до архітектурної спадщини міста. Його поява пов’язана з періодом, коли Корець був важливим осередком культурного та економічного життя регіону. Саме тому будівля музею є своєрідним продовженням музейної експозиції: відвідувач може не тільки побачити предмети минулого, а й перебувати всередині історичної споруди. Архітектура споруди Будинок є характерним прикладом ранньокласицистичної архітектури. Він одноповерховий, із двома флігелями, що формують своєрідний ансамбль. Для класицизму характерні симетрія, стриманість декору, чіткість композиції та пропорційність. На відміну від пишного бароко, архітектура класицизму тяжіла до спокійніших форм. Саме тому навіть сьогодні будинок сприймається як цілісний історичний ансамбль, пов'язаний із міською забудовою Корця XVIII–XIX століть. Будинок Горчицьких у спогадах старожилів Важливим джерелом для відтворення історії будинку Горчицьких є спогади старожилів Корця. Вони допомагають не лише доповнити офіційні відомості про споруду, а й уявити, яким було її повсякденне життя у першій половині ХХ століття. За спогадами місцевих жителів, будинок, у якому мешкала родина Горчицьких, від часу свого існування був просторою спорудою, яка у різні періоди виконувала функції князівського палацу та постоялого двору. Навіть для заможної шляхетської родини він був досить великим, тому частину приміщень здавали в оренду. Особливе місце в історії будинку займали його господарські та громадські приміщення. За спогадами старожилів, у підвальній частині з одного боку містився ресторан, який орендував представник єврейської громади, а з іншого боку розташовувалася жандармерія. Велика зала, яка нині пов'язана з приміщеннями Корецької міської бібліотеки, свого часу здавалася для проведення різноманітних урочистостей, свят та інших громадських заходів. Територія навколо будинку також була значно просторішою, ніж сьогодні. Біля споруди знаходилася лоджія, прикрашена квітами, а за будинком розташовувався великий фруктовий сад. Перед будинком були обладнані тенісні корти. Особливо яскраво про громадське значення цього місця свідчать спогади про 1930-ті роки. У той час «Будинок Горчицьких» разом із садом був одним із улюблених місць відпочинку мешканців Корця. Тут збиралися міщани, проводили вільний час, відбувалися різноманітні заходи. Доходи від оренди приміщень забезпечували родині Горчицьких достаток. За свідченнями старожилів, цих коштів вистачало не лише на утримання самого будинку, а й на утримання прислуги. Це дає підстави уявити будинок не просто як приватне помешкання, а як своєрідний громадський простір, у якому одночасно поєднувалися житлова, комерційна та суспільна функції. Після Другої світової війни Друга світова війна стала важливим рубежем у житті Корця та його мешканців. Після закінчення війни, у 1945 році, призначення будинку Горчицьких знову змінилося. За спогадами місцевих жителів, у його приміщеннях розмістили Будинок культури та Центральну районну бібліотеку. Таким чином, після війни будинок, який раніше був пов'язаний із життям шляхетської родини, постоялим двором, рестораном та громадськими заходами, перетворився на важливий осередок культурного життя Корця. Саме ця зміна є показовою для історії споруди: протягом десятиліть будинок не втрачав свого громадського значення, хоча його власники, мешканці та функції змінювалися. У подальші роки в його стінах продовжувалося культурне та громадське життя міста. А у 2000 році, після реконструкції, частину колишнього палацу було передано під Корецький історичний музей. Так завершився ще один важливий етап історії споруди — від приватного шляхетського будинку та постоялого двору вона перетворилася на місце збереження історичної пам'яті всього Кореччини.Новий етап у житті будинку настав у 2000 році, до святкування 850-річчя Корця, 14 жовтня 2000 року в правому крилі колишнього палацу відкрили районний історичний музей - нині Корецький історичний музей.

21 листопада 2025
Горохів.
«Горохів Digital» — це ваш особистий гід, доступний 24/7 у вашому смартфоні. Він допоможе вам відкрити справжній Горохів — місто, насичене історіями, легендами та пам'ятками, про які не пишуть у Вікіпедії. Наші аудіоісторії розкажуть про:•    Величні архітектурні пам’ятки та їхні таємниці.•    Видатних особистостей, які формували обличчя Горохівщини.•    Маловідомі куточки та легенди, що передаються з покоління в покоління. Цей путівник є результатом справжньої краєзнавчої пристрасті та цифрового ентузіазму, об’єднаних зусиллями Надії Фищук та Валерія Кулая. Ми щиро дякуємо кожній небайдужій особі, яка долучилася до реалізації проєкту — чи то надаючи архівні фото, чи ділячись унікальними місцевими історіями! Ваша допомога безцінна. Долучайтеся до історії!Проєкт «Горохів Digital» не зупиняється! Ми постійно продовжуємо збирати краєзнавчий матеріал, щоб розширити аудіомаршрути та зробити путівник ще більш змістовним.•    Чи знаєте ви унікальну історію, пов’язану з Гороховом?•    Чи маєте ви старі фотографії, документи або спогади?Ми будемо безмежно раді співпраці з краєзнавцями, істориками та просто місцевими мешканцями! Ваш внесок може стати наступною зупинкою в нашому цифровому путівнику. Запрошуємо: увімкніть звук, одягніть навушники і дозвольте Горохову розповісти свою історію!