3 серпня 2026
Костел у м. Рожище.
Костел Преображення Господнього місто Рожище Костел Преображення Господнього — одна з найважливіших сакральних і історичних споруд Рожища, мовчазний свідок багатокультурного минулого міста та присутності тут римо-католицької громади. Історія Римо-католицька громада в Рожищі сформувалася у ХІХ – на початку ХХ століття. Її основу становили поляки та частково німці, які проживали в місті й околицях. Саме для них було зведено костел на честь Преображення Господнього — як духовний центр, місце молитви, навчання і спільнотного життя. Католики латинського обряду містечка належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Вишеньках та мали свою каплицю у Рожищах. Правда, у схематизмах Луцько-Житомирської дієцезії, починаючи від 1902 року вона подається як домашня, а у 1928, 1929, 1930 і 1931 роках - як дерев'яна з XVIII століття. Ймовірно, ще до І світової війни тут планували будівництво костелу, про що може свідчити видана у 1910-х роках листівка-цегелка на 20 копійок із його (нереалізованим) проектом. У 1920 році у Рожищі було засновано самостійну парафію під опікою настоятеля о. Телесфора Кавчинського, завдяки зусиллям якого і коштам місцевих землевласників Запольських та інших вірян вже 1924 року, продовжуючи послуговуватись дерев'яною каплицею, розпочали спорудження мурованого храму. Щоб зібрати додаткові кошти, надрукували листівку-цегелку на 50 грош. Причому, у схематизмах 1923, 1925, 1926 і 1927 років ця святиня згадується під титулом Пресвятого Серця Ісуса. Від 1926 року будівництво костелу у Рожищах йшло вже під керівництвом настоятеля о. Юрія Зволінського, який замінив о. Кавчинського. 1929 року для ще незакінченого храму вперше використано титул Преображення Господнього, а 1931 року останній раз згадується дерев'яна каплиця. Саме 1931 року і було завершене спорудження, оздоблення та оснащення костелу, тоді ж його освятив єпископ-помічник Луцький Стефан Вальчикевич. Від 1935 року парафію в Рожищах обслуговував настоятель о. Михайло Пражмовський, який до І світової війни адміністрував парафію Матері Божої Святого Скапулярію в Тарноруді. Головний вівтар храму від 1929 року містив чудотворний образ Господа Ісуса Тарнорудського XVII століття. 1920 року його таємно вивезли до Кракова із костелу у радянській Тарноруді, а у вересні 1929 року перевезли до Луцької катедри cвв. Апп. Петра і Павла, і вже звідти урочистою процесією перенесли до рожищенського костелу. Наприкінці 30-х років парафія у Рожищах мала понад три з половиною тисячі вірян, що проживали у понад трьох десятках сусідніх сіл. У 1945 році настоятель у Рожищах о. Пражмовський та частина парафіян-поляків разом із найціннішим костельним майном, у тому числі чудотворним образом Господа Ісуса Тарнорудського, виїхали до Польші. Храм радянська влада зачинила, зробивши в ньому спочатку стайню для коней військових, а згодом, у 80-х роках - склад продовольчих товарів. Повернули вірним у Рожищах зруйнований костел без вежі 1992 року (рішенням Волинського виконавчого комітету від 04.03.1992р. №46). 11 квітня 1993 року його після часткового ремонту повторно освятив єпископ Маркіян Трофим'як. 7 серпня 2011 року єпископ Трофим'як освятив також дзвони та встановлену 27 червня вежу. 2019 року у храмі змонтували 50-річний орган з Польщі.  Нині настоятелем храму є отець канонік Роман Бурник Сьогодні костел Преображення Господнього — це не лише архітектурна пам’ятка, а й важливий символ історичної пам’яті Рожища. Він нагадує про багатонаціональне й багатоконфесійне минуле міста, про співіснування різних громад і традицій. 

19 травня 2025
підземні ходи в Горохові.
«Як розповідають старожили, підземні ходи в Горохові йдуть під усім містом. Починаються у парку, де колись був замок, тягнуться до відділення зв’язку, яке розташоване на місці зруйнованого за радянської влади католицького костелу. Проходять під озером до теперішньої вулиці Богдана Хмельницького. У багатьох місцях вони завалені. За переказами, ходи з Горохова тягнулися до села Скобелка»  

21 листопада 2025
Синагога.
Ви знаходитесь у серці колишнього єврейського Горохова, де стояла одна з  синагог міста. Єврейська громада була невід'ємною частиною історії Горохова протягом століть, становлячи на початку XX століття до 46% населення міста. Синагога була не лише молитовним домом, але й центром громадського та культурного життя.  Євреї відігравали ключову роль у торгівлі та ремеслах, формуючи економічний і культурний ландшафт міста. Їхнє кладовище, відоме як Окопище, знаходилося у передмісті. На жаль, ця багатовікова історія була трагічно обірвана під час Другої світової війни та Голокосту, коли громада була повністю знищена. Сьогодні це місце є мовчазним нагадуванням про втрачену, але надзвичайно важливу частину багатокультурної спадщини Горохова. Прослухайте повну аудіоісторію, щоб дізнатися про масштаби громади, її внесок у розвиток Горохова та про трагічну долю єврейського населення під час окупації.