КРЕДЕНС — це сучасний вебпроєкт, який поєднує функціонал бібліотечної системи з унікальним каталогом культурної спадщини України. Проєкт призначений для автоматизації обліку книжкових фондів, спрощення процесів видачі та повернення книг, а також ефективного управління бібліотеками. Окрім цього, КРЕДЕНС дозволяє зберігати, систематизувати та надавати доступ до даних про культурні об’єкти, забезпечуючи їх доступність для дослідників та широкої аудиторії. Завдяки гнучким фільтрам і пошуку, користувачі можуть швидко знаходити потрібну літературу чи інформацію про культурну спадщину. КРЕДЕНС — це інструмент, що підтримує освітню та культурну сферу України в цифрову епоху.
26 травня 2026СТОРІНКИ МИНУЛОГО І СЬОГОДЕННЯ МІСТА ГОРОХОВА. Надія Фищук, історик, краєзнавець Знати минуле свого містечка – означає розуміти себе, свою громаду та її цінності. Горохів не виник на порожньому місці і не став просто точкою на карті. Кожен пагорб, кожна вулиця, кожне старовинне подвір’я приховують сліди тисячоліть життя людей, їхніх зусиль, віри та боротьби. Вивчення історії міста дозволяє нам відновити зв’язок поколінь, усвідомити, як природні умови та соціальні обставини формували характер місцевої громади, її стійкість і здатність долати виклики.Минуле Горохова – це дати й події, живі сторінки культурної та духовної спадщини археологічні знахідки, старовинні храми, традиції та легенди. Кожна деталь розкриває, як громада формувала себе крізь століття, зберігала ідентичність та передавала досвід наступним поколінням.Досліджуючи історію міста, ми не тільки відтворюємо хронологію подій, а й вчимося цінувати свої витоки, розуміти причини і наслідки змін, формувати громадську свідомість і власне бачення майбутнього. Минуле нашого міста – це ключ до розуміння того, ким ми є сьогодні і ким можемо стати завтра. «Гори ховатися», «ховатися в горах» – саме так колись розшифрували назву цього поселення Горохів. Століттями місто виправдовував це ім’я, затишно вмостившись у долинах між пагорбами, стало невидимим під час набігів кочівників. Але сучасний Горохів більше не хоче ховатися. Він впевнено виходить із тіні літописних згадок 1240 року, щоб нарешті розповісти свою справжню, сповнену гонору історію.Горохів – це «висока Волинь» у прямому сенсі слова. Коли ви стоїте на його вулицях, ви перебуваєте на висоті 275 метрів над рівнем моря , а, отже, ви на кілька десятків метрів ближче до неба, ніж будь-хто інший у цьому регіоні. Ця географічна верхівка Волині диктує і характер міста воно завжди прагнуло бути першим, кращим, вищим.За сучасним фасадом Горохова ховається його стародавня міцність. Археологія міста відкриває нам дивовижну правду, що під шаром асфальту досі 'дихають' підземелля та фундаменти минулих епох, поєднуючи нас із тими, хто три тисячі років тому зводив тут перші житла та тримав оборону на цих стратегічних пагорбах. У шумі старих лип міського парку, що пам’ятають кроки графів та митців, і сьогодні можна вловити відлуння епохи, коли в Горохові зберігалися оригінали Рафаеля та сяяв білосніжний мармур Канови.Це місто-хованка, що вберегло свою ідентичність; місто-фортеця, що вистояло в горнилі війн; і, водночас, велика відкрита книга, яку ми нарешті починаємо читати правильно. Від магдебурзького права до цифрової трансформації ми гортаємо сторінки літопису міста, яке завжди знало собі ціну.Горохів не з’явився на порожньому місці. Його розташування на високому плато над річкою Безіменкою, притокою Липи, робило його природно вигідним і стратегічно важливим пунктом. Археологічні дослідження підтверджують, що люди цінували ці пагорби ще задовго до того, як почали вестися літописи. На території сучасного міста виявлено поселення доби бронзи та раннього заліза І тисячоліття до н. е., що свідчить про активну діяльність тут хліборобів і ремісників понад три тисячі років тому.На південно-західній околиці Горохова, на Міндюковій горі, знайдено залишки давньоруського городища. Під час розкопок дослідники виявили почорнілі дубові палі – рештки частоколу. Це був класичний оборонний пункт із глибоким ровом, який надійно захищав місцеве населення від раптових нападів.Питання першої писемної згадки про Горохів досі викликає дискусії серед істориків, що додає місту особливого шарму загадковості.За деякими джерелами, Горохів згадується у зв'язку з подіями 1240 року – року трагічної навали монголо-татар на Київ та Галицько-Волинську державу. Хоча частина дослідників вважає цю згадку пізнішою інтерпретацією, сама можливість існування міста в цей період є цілком логічною. Горохів входив до складу Галицько-Волинського князівства – одного з найпотужніших державних утворень тодішньої Європи. У цей час місто було частиною оборонної системи південної Волині, стримуючи натиск степовиків.Більшість науковців схиляються до дати 1450 рік як до першої незаперечної документальної згадки. У цей період Волинь перебувала під юрисдикцією Великого князівства Литовського, але зберігала свій особливий автономний статус. Саме тоді король Казимир IV Ягеллончик своєю грамотою передав Горохів разом із навколишніми селами у власність шляхтичу Олізару Шиловичу. Олізар Шилович був правою рукою легендарного князя Свидригайла Ольгердовича, який боровся за незалежність Волині. Горохів став нагородою за вірну службу князю, що підкреслює високий статус поселення вже у XV столітті.У цей ранній період Горохів формувався як типове феодальне містечко. Після Олізара Шиловича місто переходить до його родичів, а згодом – до впливового роду князів Сангушків-Коширських.Найдавніша частина міста розташовувалася з північно-східного боку, сучасна Скобелка, раніше називалася Старогороховом. Вже тоді місто було центром тяжіння для навколишніх сіл. Тут функціонували перші млини на річці Гнила Липа, а вигідне розташування на перетині шляхів до Луцька та Львова закладало фундамент для майбутнього торгового розквіту.26 липня 1600 року – дата, яку можна вважати днем заснування горохівського самоврядування. Саме тоді власник міста князь Григорій Львович Сангушко-Коширський, надав Горохову магдебурзьке право. Згодом, 10 березня 1601 року, цей привілей був урочисто підтверджений польським королем Сигізмундом ІІІ Вазою на сеймі у Варшаві.Магдебурзьке право фактично виводило місто з-під юрисдикції загальнодержавних судів та влади королівських чиновників – старост. Головні пункти грамоти проголошували, що міщани звільнялися від феодальних повинностей, які вони виконували раніше на користь пана. Вони ставали вільними людьми. У місті створювався власний орган влади – магістрат, який складався з лави – судовий орган та ради – адміністративний орган. Очолював магістрат війт. Місто отримало право судити своїх громадян за власними законами. Жоден чиновник не мав права заарештувати міщанина без санкції магістрату. «Довічна власність на присадибні та орні землі» – князь Сангушко подарував міщанам землю навколо Горохова, залишивши за ними лише обов’язок виконувати незначні повинності на користь міста. Право на проведення двох великих ярмарків на рік та щотижневих торгів зазвичай по четвергах.Отримання статусу міста-самоврядника миттєво змінило його вигляд та ритм життя.Горохів став містом майстрів. Для захисту своїх інтересів ремісники об’єднувалися в цехи. Вже у 1635 році документи фіксують діяльність 21-го кваліфікованого ремісника.Економічний фундамент магдебурзького права у Горохові тримався на потужних ремісничих корпораціях. Найвпливовішими та найчисельнішими були цехи шевців і кушнірів, чия продукція визначала високий експортний потенціал міста. Завдяки винятковій якості шкіряного взуття та хутряних виробів, Горохів став стратегічним центром торгівлі за місцевими кожухами приїжджали торгові каравани з усього воєводства, що забезпечувало місту постійний приплив капіталу та розвиток суміжних ремесел.Наявність у Горохові ювелірних та ковальських майстерень була беззаперечним індикатором фінансового успіху громади. Якщо ковалі забезпечували місто необхідним інструментарієм та захистом, то робота ювеліра була справжнім маркером елітарності. У XVII столітті лише багаті та успішні міста могли дозволити собі утримувати майстрів, що працювали з благородними металами, – це було прямим доказом того, що горохівське міщанство мало високі запити та відповідні капітали для їх задоволення.Завдяки Магдебурзькому праву у Горохові сформувався особливий тип людини – «горохівський міщанин». Це був вільний, гоноровий господар, який:• Брав участь у виборах магістрату.• Мав право передавати свою землю та майно у спадок.• Був зобов'язаний захищати місто у разі нападу.Горохів мав надзвичайно розмаїтий етнічний склад, що був характерним для успішних торгових міст. Етнічну мозаїку Горохова творили українці, поляки та євреї. Саме ці три громади були основою міського населення, кожна зі своєю мовою, вірою та традиціями.Варто зазначити магдебурзьке право протрималося в Горохові до 1870 року, коли внаслідок імперської політики Росії та клопотання власників Стройновських воно було скасоване. Проте за ці 270 років у місті викристалізувався той самий дух незалежності та господарності, який ми відчуваємо і сьогодні.Якщо Магдебурзьке право дало Горохову юридичну свободу, то волинська гілка роду Стройновських подарувала йому євр
21 листопада 2025Костел Успіння Пресвятої Діви Марії і віднайдення Чесного Хреста. У 1808 році коштом власника міста Валерія Стройновського. Ця споруда стала головним духовним центром для 3,5 тисячі вірян, вражаючи своєю красою та внутрішнім оздобленням. Особливою гордістю храму був унікальний орган із Франції та розкішний бароковий вівтар. У 30-х роках XX століття тут ще служили двоє священиків. Проте, незважаючи на історичну цінність, радянська влада вирішила знищити храм. Хоча будівля була міцною, у 1962 році її оголосили 'аварійною' з ідеологічних міркувань. Кульмінація трагедії настала у серпні 1967 року, коли мурований храм був підірваний вибухівкою. Значущою для місцевих жителів була скульптура Богородиці на п'єдесталі, що стояла безпосередньо навпроти костелу. Ця статуя була справжнім народним символом віри. Мешканці Горохова та навколишніх сіл, мали звичай прикрашати її. Особливо в період великих релігійних свят, віряни збиралися біля п'єдесталу, щоб оздобити фігуру Діви Марії стрічками та гіллям дерев. Запрошуємо увімкніть звук, одягніть навушники і дозвольте Горохову розповісти свою історію!
21 листопада 2025Малий став. Малий став та міські легенди Ця точка аудіогіда присвячена місцю, де історія міста переходить у його сучасні легенди. Малий став — це частина колишньої великої водної системи, що розділяла Горохів. Колись став був значно більшим, місцеві називали його Смальове озеро і був оточений густим очеретом, де ховалися дикі качки.Це улюблене місце для риболовлі. Тут ловлять щуку, коропа, карася.Неподалік від ставу знаходиться справжній арт-куточок, що оповитий містикою та легендами. Запрошуємо: увімкніть звук, одягніть навушники і дозвольте Горохову розповісти свою історію!
10 січня 2026Благодійна розколяда «Колядуймо разом нині - за мир в Україні».. 9 січня 2026 року у Рожнятові відбулася благодійна розколяда «Колядуймо разом нині - за мир в Україні». Розпочалося дійство зі спільного виконання колядки «Нова радість стала».Отець Василь Філіпович поблагословив захід та провів молитву за мир в Україні. Хвилиною мовчання вшанували всіх Героїв, які загинули, захищаючи Україну.Українська коляда лунає по всьому світу попри війну, поміж звуки сирен українці колядують. Цьогорічна коляда — це співана молитва кожного українця, бо в ній віра, що українці переможуть вічного ворога. У благодійній розколяді взяли участь:- Народний аматорський хоровий колектив Рожнятівського Народного дому (керівник — Н. Мензатюк); - Ввокальний ансамбль Рожнятівської школи мистецтв (керівник — Т. Мельник); - Народний аматорський родинний ансамбль «Русинка» Рожнятівського Народного дому (керівник — Леся Милів); - Народний аматорський вокальний ансамбль «Мелодія» Рожнятівського Народного дому (керівник — Р. Іванишин); - Народний аматорський хоровий колектив «Союзу українок» Рожнятівського Народного дому (керівник — С. Діденко); - Народний аматорський фольклорно-етнографічний колектив «Надвечір’я» Народного дому с. Сваричів (керівник — С. Рибчак). Дякуємо нашим Захисникам і Захисницям за можливість вільно жити і працювати. Нехай Новонароджений Ісус оберігає кожного воїна, веде до перемоги, допомагає пройти всі випробування і повертає всіх Захисників і Захисниць України живими додому.Миру нам та Божої благодаті.Христос народився! Славімо Його!Слава Україні! Героям слава! (Під час благодійної розколяди було зібрано 8 тис. 350 грн для потреб наших хлопців та дівчат із лав Збройних Сил України.)
7 грудня 2025Горохівщина впроваджує інноваційну платформу КРЕДЕНС. 4 грудня 2025 року відбувся семінар-практикум 'Цифрова спадщина громади: практичне застосування платформи КРЕДЕНС', що став підсумком першого року роботи на цифровому порталі. Захід, ініційований начальником управління з гуманітарних питань Володимиром Зінчуком, зібрав тих, хто щодня працює на передовій культурного фронту: бібліотекарів, педагогів-організаторів та завідувачів будинками культури. У центрі уваги семінару постала інноваційна українська платформа КРЕДЕНС. Спікери детально розкрили її унікальний функціонал. Учасники ознайомилися з тим, як КРЕДЕНС спрощує облік фондів та процеси видачі/повернення, перетворюючи рутинну роботу на ефективний цифровий процес. Було наочно продемонстровано, як платформа дозволяє систематизувати, зберігати та надавати широкий доступ до даних про локальні культурні об’єкти, роблячи їх доступними для дослідників та громадськості. Перша частина семінару була присвячена детальному аналізу успіхів. Тетяна Янюк, начальник проєктного відділу і цифровізації, представила ґрунтовний огляд роботи на платформі. Вона проаналізувала динаміку впровадження КРЕДЕНС за різними напрямками, виділяючи ключові успіхи та точки зростання. Особливу увагу пані Тетяна приділила аналізу опублікованих статей та матеріалів, що вже з'явилися на платформі, демонструючи реальний внесок громади. Продовжуючи практичну лінію, Валерій Кулай, розробник платформи 'КРЕДЕНС', акцентував увагу на доступності. Він не лише детально пояснив механізм подачі статей на платформу мешканцями громади, але й створив і роздав у кожний заклад інформаційну афішу, яка покроково розповідає, як можна опублікувати і створити статтю. Цей інструмент значно спростить долучення громадськості до формування цифрового каталогу. Історик, краєзнавець Надія Фищук провела потужну історичну паралель, порівнявши учасників із рухом хлопоманів середини ХІХ століття. 'Так само, як хлопомани збирали народні звичаї, обряди, організовували освітні зустрічі та навчання для українського суспільства, ми сьогодні є носіями тієї ж місії. Сучасність випробовує нас новими викликами, але наш обов'язок — збереження пам'яті про наших предків, про наші родини,' — наголосила пані Надія. Вона закликала присутніх до активної співпраці та готовності допомагати у зборі й публікації матеріалів на платформі КРЕДЕНС, підкреслюючи, що кожен оцифрований спогад чи предмет є безцінним внеском. Учасником семінару-практикуму був Горохівський історичний музей, який підтримує ідею цифровізації та збереження локальної спадщини. КРЕДЕНС — це свідомий вибір на користь збереження нашої ідентичності в цифровому просторі.
6 листопада 2025ТВОРЦІ УКРАЇНСЬКОЇ ДУШІ!. 5 листопада 2025 року в Рожнятівській територіальній громаді відзначили День працівників культури та майстрів народного мистецтва – свято людей, які щодня творять надзвичайно важливий фронт духовності, української ідентичності та культурної пам’яті. Саме завдяки працівникам культури, творчим колективам та майстрам народного мистецтва наша громада має те, що нас об’єднує: традиції, пісні, ремесла, свята і людське тепло. Це люди, які працюють не заради гучних слів, а з любові до своєї справи та рідного Українського краю. Урочистості провели юні таланти – вихованці Рожнятівської дитячої школи мистецтв. Їхні виступи стали ніжним і щирим вітанням для наставників, працівників та всіх присутніх, адже саме вони щодня передають дітям не просто знання, а душу української пісні та мистецьке коріння нашого народу. Завершилися урочистості спільним виконанням Державного Гімну України. У цей момент у залі панували єдність, вдячність і гордість за те, ким ми є та що бережемо. Щира подяка всім, хто працює у сфері культури Рожнятівщини! Ваша праця – це світло, яке передається від серця до серця. Окрема подяка нашим Захисникам і Захисницям, які стоять на варті миру та свободи України. Саме завдяки вам ми маємо можливість працювати, творити, навчати дітей, берегти культуру та розвивати громаду. Ваша мужність – фундамент сьогодення і майбутнього нашої держави. Низький уклін і шана всім, хто боронить Українську землю! Слава Україні! Героям Слава!
ВИПАДКОВЕ ВІДЕО
ВИПАДКОВА ПІСНЯ
"Ой над Вифлеємом"
читати статтю з піснею...Наші партнери
Контактна інформація: [email protected]+38 (096) 382-14-14
КРЕДЕНС
Валерій КУЛАЙ, 2024-2026
|
|
