21 листопада 2025
Костел Успіння Пресвятої Діви Марії і віднайдення Чесного Хреста.
У 1808 році коштом власника міста Валерія Стройновського. Ця споруда стала головним духовним центром для 3,5 тисячі вірян, вражаючи своєю красою та внутрішнім оздобленням. Особливою гордістю храму був унікальний орган із Франції та розкішний бароковий вівтар. У 30-х роках XX століття тут ще служили двоє священиків. Проте, незважаючи на історичну цінність, радянська влада вирішила знищити храм. Хоча будівля була міцною, у 1962 році її оголосили 'аварійною' з ідеологічних міркувань. Кульмінація трагедії настала у серпні 1967 року, коли мурований храм був підірваний вибухівкою.    Значущою для місцевих жителів була скульптура Богородиці на п'єдесталі, що стояла безпосередньо навпроти костелу. Ця статуя була справжнім народним символом віри. Мешканці Горохова та навколишніх сіл,  мали звичай прикрашати її. Особливо в період великих релігійних свят, віряни збиралися біля п'єдесталу, щоб оздобити фігуру Діви Марії стрічками та гіллям дерев. Запрошуємо увімкніть звук, одягніть навушники і дозвольте Горохову розповісти свою історію!    

21 листопада 2025
Пам'ятний знак «Борцям за волю й незалежність України».
Пам'ятний знак «Борцям за волю й незалежність України» був встановлений мешканцями Горохова як символ вдячності, визнання та пам'яті. Це місце, де протягом багатьох років збиралися жителі на спільну молитву та мітинги, присвячені важливим історичним датам. Він нагадує нам про подвиги і жертви, зроблені заради свободи та незалежності нашої Батьківщини. Запрошую вас до мандрівки містом Горохів, використовуючи аудіогід 'Горохів Digital. Історичний Путівник'.

28 січня 2026
Рожищенський історико-краєзнавчий музей.
Рожищенський історико-краєзнавчий музей місто Рожище, Рожищенська ТГ Рожищенський історико-краєзнавчий музей  — осередок збереження історичної пам’яті, духовної спадщини та культури краю, який понад чотири десятиліття є важливою частиною культурного життя громади. Музей був відкритий 4 листопада 1977 року. Ініціаторами його створення стали ентузіасти, закохані у свою малу батьківщину: Олександр Петрович Малярчук (тодішній другий секретар Рожищенського райкому), Володимир Платонович Засядчук (перший директор музею на громадських засадах) та Сергій Свистунов — відповідальний секретар Товариства охорони пам’яток історії та культури Рожищенського району (нині Рожищенська ТГ). Велику підтримку у формуванні перших фондів і створенні експозицій надали фахівці Волинського краєзнавчого музею та працівники Рожищенської художньої майстерні. Уже через два роки після відкриття, у 1979 році, музей отримав почесне звання «народний». Згодом, у 1994 році, за участю методистів Волинського краєзнавчого музею, було проведено масштабну реорганізацію експозицій, яка надала установі сучаснішого вигляду та тематичної насиченості. Музей складається з чотирьох відділів: ·         Природи ·         Етнографії ·         Історії ·         Художнього мистецтва Кожен з них відображає різні грані історії та життя рожищенського краю. Етнографічний відділ — один із найатмосферніших. Тут, спільно з місцевими майстрами, відтворено макет селянської хати середини ХІХ століття, що дає змогу зануритися у побут і традиції волинського села. Унікальним експонатом є рушник Любові Федосіївни Старикової, вишитий у 1944 році в Луцькій тюрмі риб’ячою кісткою — символ незламності духу навіть у найтяжчі часи. Відділ природи було сформовано у 1994–1995 роках. У ньому представлені зразки флори й фауни Волині, що знайомлять відвідувачів із природним багатством краю, екологічними особливостями та рідкісними видами. Художній відділ створено в середині 1990-х років. Його гордість — 22 картини, подаровані музею Миколою Олександровичем Савчуком, почесним художником міста Рожище. Тут також експонуються роботи місцевих митців, що відображають красу волинських краєвидів, народні традиції та сучасні творчі пошуки. Історичний відділ охоплює широке коло тем — від давньої історії до сучасності. Серед експозицій, зокрема, представлені: історія діяльності Української повстанської армії на території Рожищенщини; долі українців, депортованих із Польщі до УРСР; розвиток Народного Руху України у регіоні; події Революції Гідності та російсько-української війни.