21 листопада 2025
Свято-Вознесенський храм.
Горохів Digital: історія, яка звучить! Храм є однією з ключових точок маршруту цифрового аудіогіда Горохова. Відвідувачі можуть скористатися сучасними технологіями, щоб почути захоплюючу історію храму та його настоятелів прямо на місці, поглиблюючи свій досвід відвідування культурної спадщини громади.Свято-Вознесенський храм є однією з найстаріших споруд Горохова та живим свідченням багатої історії Волині.  Ключові історичні факти  Перша дерев'яна святиня на цьому місці згадується в архівах 1797 року. Сучасна будівля зведена у 1844 році у період культурного зростання.  Храм тісно пов'язаний із долею настоятеля Володимира Мисечка, який був розстріляний нацистами у 1943 році (в урочищі Видумка біля Рівного). На стіні храму встановлено пам'ятну дошку на його честь. Настоятель храму з 1992 року отець Андрій Сидор. Сьогодні Свято-Вознесенський храмовий комплекс продовжує жити, поєднуючи свою багатовікову історію з сьогоденням. На його території з'явилися нові об'єкти: стіна Героїв, статуя Діви Марії, невелика каплиця для освячення води та недільна школа.  

20 травня 2025
Фонтан з пегасами та крісло Щастя - нова окраса скверу у Горохові.
24 серпня 2021 р. фонтан, якому може позаздрити обласний центр, презентували в День Незалежності у Горохові. Його спорудили здебільшого за кошти благодійників та меценатів. На відкритті новозбудованої окраси міста, окрім міського голови Віктора Годика та місцевих жителів, були присутні й гості з польського міста-побратима Гурово-Ілавецьке, які приїхали привітати волинян з головним святом нашої держави. Фонтан збудували у сквері, який торік заклали активісти, депутати та посадовці, висадивши 30 дерев езотичних порід. Нині там ростуть шовковиці, яблуні, вишні, сакури, тюльпанові дерева, клени, ліщина, горобина, сливи, ялини, магнолії. Крім того, тут встановили унікальний виріб – крісло Щастя, викуване з 84 кінських підков, вік яких сягає в глибину XVII-XX століть.    

3 серпня 2026
Костел у м. Рожище.
Костел Преображення Господнього місто Рожище Костел Преображення Господнього — одна з найважливіших сакральних і історичних споруд Рожища, мовчазний свідок багатокультурного минулого міста та присутності тут римо-католицької громади. Історія Римо-католицька громада в Рожищі сформувалася у ХІХ – на початку ХХ століття. Її основу становили поляки та частково німці, які проживали в місті й околицях. Саме для них було зведено костел на честь Преображення Господнього — як духовний центр, місце молитви, навчання і спільнотного життя. Католики латинського обряду містечка належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Вишеньках та мали свою каплицю у Рожищах. Правда, у схематизмах Луцько-Житомирської дієцезії, починаючи від 1902 року вона подається як домашня, а у 1928, 1929, 1930 і 1931 роках - як дерев'яна з XVIII століття. Ймовірно, ще до І світової війни тут планували будівництво костелу, про що може свідчити видана у 1910-х роках листівка-цегелка на 20 копійок із його (нереалізованим) проектом. У 1920 році у Рожищі було засновано самостійну парафію під опікою настоятеля о. Телесфора Кавчинського, завдяки зусиллям якого і коштам місцевих землевласників Запольських та інших вірян вже 1924 року, продовжуючи послуговуватись дерев'яною каплицею, розпочали спорудження мурованого храму. Щоб зібрати додаткові кошти, надрукували листівку-цегелку на 50 грош. Причому, у схематизмах 1923, 1925, 1926 і 1927 років ця святиня згадується під титулом Пресвятого Серця Ісуса. Від 1926 року будівництво костелу у Рожищах йшло вже під керівництвом настоятеля о. Юрія Зволінського, який замінив о. Кавчинського. 1929 року для ще незакінченого храму вперше використано титул Преображення Господнього, а 1931 року останній раз згадується дерев'яна каплиця. Саме 1931 року і було завершене спорудження, оздоблення та оснащення костелу, тоді ж його освятив єпископ-помічник Луцький Стефан Вальчикевич. Від 1935 року парафію в Рожищах обслуговував настоятель о. Михайло Пражмовський, який до І світової війни адміністрував парафію Матері Божої Святого Скапулярію в Тарноруді. Головний вівтар храму від 1929 року містив чудотворний образ Господа Ісуса Тарнорудського XVII століття. 1920 року його таємно вивезли до Кракова із костелу у радянській Тарноруді, а у вересні 1929 року перевезли до Луцької катедри cвв. Апп. Петра і Павла, і вже звідти урочистою процесією перенесли до рожищенського костелу. Наприкінці 30-х років парафія у Рожищах мала понад три з половиною тисячі вірян, що проживали у понад трьох десятках сусідніх сіл. У 1945 році настоятель у Рожищах о. Пражмовський та частина парафіян-поляків разом із найціннішим костельним майном, у тому числі чудотворним образом Господа Ісуса Тарнорудського, виїхали до Польші. Храм радянська влада зачинила, зробивши в ньому спочатку стайню для коней військових, а згодом, у 80-х роках - склад продовольчих товарів. Повернули вірним у Рожищах зруйнований костел без вежі 1992 року (рішенням Волинського виконавчого комітету від 04.03.1992р. №46). 11 квітня 1993 року його після часткового ремонту повторно освятив єпископ Маркіян Трофим'як. 7 серпня 2011 року єпископ Трофим'як освятив також дзвони та встановлену 27 червня вежу. 2019 року у храмі змонтували 50-річний орган з Польщі.  Нині настоятелем храму є отець канонік Роман Бурник Сьогодні костел Преображення Господнього — це не лише архітектурна пам’ятка, а й важливий символ історичної пам’яті Рожища. Він нагадує про багатонаціональне й багатоконфесійне минуле міста, про співіснування різних громад і традицій.