Півка святкова з вибіленого конопляного полотна

     Пошита з двох шматків, оскільки верстати, на яких ткали конопляне полотно, не давали великої ширини готового полотна. Зверху прошита збирками та оздоблена декоративними швами. На поясі пришиті тоненькі мотузки, які оздоблені декоративним швом. По низу півка прикрашена рослинним візерунком, який вишитий хрестиком.
     Півка - елемент строю бойківської жінки кінця XIX та весь період XX cт. Носили півку поверх спідниці. Півка завжди була коротша за довжину спідниці. На поясі, зав’язувалася тоненькими мотузочками, якщо довжини мотузочків не вистачало, у зв’язку із збільшенням об’ємів жінки, чи вони рвалися з часом, то жінки доштуковували мотузочки, в той чи інший спосіб, інколи ці мотузочки були навіть іншого кольору .
     Півка слугувала уявним оберегом жіночого лона від шкідливого та злого ока, захищала ноги від холоду, також захищала основну спідницю від бруду. Стара, зношена чи просто буденна півка мала свою роль у господарських справах: у неї господиня витирала мокрі руки від прання, спітніле обличчя у спекотну пору, брала гарячий посуд. Жінки часто мали справу з просіюванням борошна, пшениці, жита, що давало певну пилюку на одежу, переполокати тоненьку півку було набагато простіше ніж жмикати (прати) величезну спідницю.
У півку жінка складала яйця з курячих гнізд, приносила з саду яблука, груші чи з поля горох, квасолю, біб і т. д... 
     Поза тим, це дозволялося лише старшим жінкам, молодих дівчат застерігали , щоб нічого не несли в подолку , асоціюючи це з принесенням в подолку позашлюбної дитини – ось такі мали повір'я наші предки.
     Зберігання: буденну півку перед сном жінка клала на лавицю чи (пізніше) на спинку крісла, щоб вранці заперезатися знову.
     Була й святочна півка, для носіння в свято, неділю, на фестини, весілля чи похорон.
     Таку річ вже зберігали по-іншому: її скручували в трубочку, у верху зв’язували мотузкою, а тоді в шафі підвішували на жердину, і так висіла, щоб не помнулася, аж до наступної нагоди.