Loading...
Loading...

ПОРТРЕТ ЄРОНІМА СТРОЙНОВСЬКОГО ПЕНЗЛЯ ФРАНЦИСКА СМУГЛЕВИЧА

ПОРТРЕТ ЄРОНІМА СТРОЙНОВСЬКОГО ПЕНЗЛЯ ФРАНЦИСКА СМУГЛЕВИЧА

 На полотні видатного художника доби Просвітництва Франциска Смуглевича зображено Єроніма Стройновського — знаного європейського правознавця, ректора Віленського університету та єпископа, чий земний шлях завершився у родинній усипальниці в Горохові.

Франциск Смуглевич (Franciszek Smuglewicz, 1745–1807) — видатний художник доби Просвітництва, один із найяскравіших представників класицизму з елементами бароко та засновник Віленської школи живопису.

Початкову мистецьку освіту він здобув у батька Лукаша Смуглевича та Шимона Чеховича, а згодом вдосконалював майстерність у Римі — в Антоніо Марона та в Академії святого Луки як стипендіат короля Станіслава Августа. Повернувшись із Італії, працював у Варшаві та Вільнюсі, де заснував кафедру живопису і малюнку в Головній віленській школі, згодом — імператорському Віленському університеті та виховав цілу плеяду митців.

У своїй творчості Смуглевич поєднував історичні й біблійні сюжети, цінні архітектурні акварелі та тонкі психологічні портрети сучасників, серед яких почесне місце посідає образ ректора й єпископа Єроніма Стройновського.

Єронім Стройновський (1752–1815, гербу Стремено) — видатний діяч доби Просвітництва, правознавець, економіст-фізіократ, ректор Віленського університету (1799–1806), єпископ та учасник реформаторських комісій, долучений до розробки Конституції 3 травня 1791 року. Народившись у селі Великий Ходачків на Тернопільщині та здобувши ґрунтовну освіту в піярських школах і Кракові, він увійшов до кола найосвіченіших інтелектуалів свого часу.

Водночас доля Єроніма Стройновського тісно переплелася з Гороховом, який належав до родових маєтностей Стройновських.

У багатоконфесійному й багатокультурному містечку ієрарх дбав про римо-католицьку парафію, підтримував духовне життя та освячення місцевого храму, а також збагачував культурний простір краю цінними книжками, творами мистецтва та релігійними пам'ятками, пов'язуючи Горохів із ширшим європейським контекстом.

Після смерті 5 серпня 1815 року на хуторі Ельнокамп поблизу Вільна тіло єпископа, згідно з волею, було доправлено до Горохова та поховано разом із внучатими племінниками у родинному склепі на старому міському цвинтарі.

Завдяки цим зв'язкам образ на полотні набуває для Горохова особливого змісту — це пам'ять про людину європейського масштабу, чий останній спочинок навіки закріплений за нашим містом.

Підготовлено на основі краєзнавчої розвідки Софії Гарбарчук, учениці Горохівський ліцей № 1 імені Івана Франка під науковим керівництвом Надії Фищук.



Додаткова інформація: Волинська обл., Горохівська територіальна громада, період від 0 р. до 2026 р. Авторське право: Софія Гарбарчук, Надії Фищук
статтю опублікував: Надія Фищук дата публікації: 20 листопада 2026 р. останні зміни: 20 листопада 2026 р.