МАЕСТРО ВОЛИНСЬКОГО КРАЮ: ЖИТТЄВИЙ І ТВОРЧИЙ ШЛЯХ ПЕТРА СТАРУШИКА

МАЕСТРО ВОЛИНСЬКОГО КРАЮ: ЖИТТЄВИЙ І ТВОРЧИЙ ШЛЯХ ПЕТРА СТАРУШИКА

Надія Фищук, історик, краєзнавець

Петро Пилипович Старушик – композитор, диригент, педагог та Заслужений працівник культури України. Його життя – це понад сорок років невтомної праці, результатом якої стали сотні вихованців-музикантів та багата пісенна скарбниця, що живить народні й церковні хори.

Петро Старушик належав до того рідкісного типу митців, які поєднують у собі глибоке знання народних традицій із високим академізмом. Його творчість – від обробок народних пісень до оригінальних композицій на слова класиків – є мостом між минулим і майбутнім української музики. Сьогодні, коли Горохівська школа мистецтв носить його ім’я, а 2025 рік оголошено роком його пам’яті, ми маємо нагоду детально осмислити той неоціненний вклад, який Маестро залишив у спадок нації.

Життєпис Петра Старушика розпочався 5 січня 1944 року в селі Замшани на Ратнівщині. Його поява на світ у передріздвяний час ніби визначила подальшу долю, тісно пов’язану з духовною музикою та народними  обрядами, проте дитинство композитора було обпалене війною.

Вихований у багатодітній родині на Волині, він змалечку вбирав народну пісенну традицію та глибоку релігійність від своїх бабусь. Першим музичним наставником майбутнього композитора став сільський скрипаль, чия гра на весіллях відкрила хлопцеві магію живого інструмента. Професійне становлення Петра розпочалося в Луцькому педагогічному училищі, де досвідчені педагоги розгледіли в ньому непересічний композиторський та диригентський талант. Вища музична освіта в Рівному остаточно сформувала його як глибокого теоретика та майстерного керівника хорових колективів.

У 1965 році розпочалася велика «Горохівська епоха» маестро, яка тривала майже шість десятиліть і змінила культурне обличчя всього району. Протягом чверті століття Петро Пилипович очолював Горохівську музичну школу, перетворивши її на один із найкращих позашкільних закладів області. Під його керівництвом виросла ціла плеяда професійних музикантів, які сьогодні прославляють Україну в провідних оркестрах та філармоніях. Композиторська спадщина Старушика охоплює десятки творів на слова класиків, патріотичну лірику та обробки народних пісень, що вирізняються особливою вокальною зручністю. Його пісні про рідне місто та волинські простори стали справжніми візитівками краю, які знають і люблять тисячі людей.

Петро Пилипович володів рідкісним даром відчувати хорову фактуру, що робило його аранжування надзвичайно популярними серед аматорських колективів. Понад сорок років він залишався незмінним солістом чоловічої капели, а його камерний хор «Дзвони» став зразком високого ансамблевого співу.

В останні десятиліття життя Маестро зосередився на духовній музиці, створюючи переклади та оригінальні твори для церковних хорів. Його літературний доробок включає фундаментальні збірки, такі як: «Я Богу дякую за все» та «Обіймись, Україно!», які стали посібниками для хормейстерів.

За вагомий внесок у розвиток національної культури у 2015 році йому було присвоєно звання Заслуженого працівника культури України. Навіть після відходу митця у вічність у травні 2024 року його музика продовжує об’єднувати громаду та надихати нові покоління.

2025 рік офіційно оголошено в Горохівській громаді роком Петра Старушика, що супроводжується численними мистецькими заходами. Відтепер ім’я Маестро закарбоване в назві школи мистецтв, що стало найвищим актом вдячності від поколінь, які виховувалися на його музиці та педагогічних настановах.

Список використаної літератури

1.                  Матеріали Горохівська школа мистецтв – біографічні довідки та спогади про Петро Старушик.

2.                  Петро Старушик. Я Богу дякую за все. – збірка духовних творів.

3.         Петро Старушик. Обіймись, Україно!. – збірка хорових творів.