ХАРЧОВА ПРОМИСЛОВІСТЬ ГОРОХІВСЬКОГО РАЙОНУ В КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ ЛЕГКОЇ ІНДУСТРІЇ ВОЛИНІ У 1965 – 1985 РР.

Гусак Дарія Григорівна, старший викладач кафедри всесвітньої історії

Волинського національного університету імені Лесі Українки

Важливе місце в господарському житті досліджуваного періоду займали легка і харчова промисловість. Ці галузі були безпосередньо зорієнтовані на людину і задовольняли потреби населення в продуктах харчування та інших предметах споживання, у різноманітних товарах широкого вжитку. Однак від часу форсованої індустріалізації вказані галузі розглядалися в СРСР як другорядні, допоміжні, а тому не завжди отримували належне фінансування та істотно поступалися перед важкою промисловістю за обсягом капітальних вкладень, за багатьма іншими економічними показниками.  

В статті висвітлені аспекти розвитку харчової промисловості Горохівського району. У січні 1966 р. вийшов наказ міністра м`ясної і молочної промисловості УРСР Л. Риженка «Про передачу промислових підприємств і організацій в підпорядкування Головного управління маслосироробної промисловості». Згідно з цим документом, до складу молочної фірми «Буг» входили такі підприємства Волинської області: Луцький молокозавод – головне підприємство, Нововолинський молокозавод, Горохівський і Ковельський сирзаводи, Володимир-Волинський, Камінь-Каширський, Локачинський, Любомльський і Маневицький маслозаводи, а також Ковельська маслосирбаза. Перелічені підприємства могли переробляти 593 т молока на масло і виробляти 53,2 т цільномолочної продукції та 26,7 т сиру за зміну. При цьому частина заводів використовувала пастеризацію молока і вершків без будь-якої витримки, підприємства не були забезпечені паровими котлами та пастеризаторами для підігріву молока [1, арк. 1–3, 8, 10].

Важливе місце в харчовій промисловості України традиційно займала цукрова галузь. Відомо, що Українська РСР залишалася найбільшим виробником цукру в Радянському Союзі. У 1950-х роках було закладено цукрове виробництво у Волинській області: в цей період до ладу стали чотири цукрові заводи. У 1953 р. почалося будівництво підприємства в Іваничах, у січні 1957 р. воно випустило першу продукцію. Кожного наступного року, причому щоразу в грудні місяці, вводилися в експлуатацію наступні цукрові заводи – Гнідавський (1958 р.), Горохівський (1959 р.) та Володимир-Волинський (1960 р.). Тож у 1957 р. Волинська область виробила 10,2 тис. т цукру-піску, в 1960 р. – 64,4 тис., у 1965 р. – 188,3 тис. [2, с. 24, 25; 3, с. 24, 25; 4; 5].          

Другий цукровий завод на Волині почали будувати в 1955 р. у Горохові, першу продукцію він випустив у грудні 1959 р. Спочатку підприємство входило до складу Львівського цукрового тресту, з 1978 р. – Львівського виробничо-аграрного об’єднання цукрової промисловості. В 1965 р. на заводі стали вводити в експлуатацію нову техніку, зокрема механізували транспортні навантажувально-розвантажувальні роботи. Тоді ж почали застосовувати новий спосіб зберігання буряків у високих кагатах з штучним вентилюванням, встановили краще устаткування – редуктори, жомові насоси, реактор-холодильник та ін. У 1967 р. роботу з технічного оснащення виробництва було продовжено, в тому числі механізовано відбір буряка з автомашин, аналіз його на забрудненість, встановлено безперервний процес видобутку соку з буряка, що дало позитивні виробничі результати [6, арк. 1; 7, арк. 5; 8, арк. 9; 9, арк. 2; 10, с. 70–71].  

На початку 1970-х років завод переробляв 27 тис. ц буряків на добу, але випущену продукцію повністю не реалізовував. Характерною рисою виробництва було також те, що значну частину робітників наймали лише на сезон цукроваріння. В 1971 р. підприємство виконало план з випуску валової продукції на 87,1 %, буряків переробило на 57,1 тис. т менше, ніж попереднього року. Як наслідок, завод недодав 6,6 тис. т цукру. Однією з причин вказаних проблем була незадовільна робота преса, який часто простоював через поломки, тривалий час перебував у ремонті. В жомосушильному відділені затримувалось встановлення восьми вертикальних пресів, які вже знаходилися на заводі. Усі ці проблеми призвели до подорожчання собівартості цукру, збитки від реалізації в 1971 р. склали 964 тис. крб. 

У наступні роки на підприємстві було проведено реконструкцію, яка дала можливість дещо поліпшити виробничі показники. Так, у цей період переобладнано станцію доочистки буряків, тракт видалення жому, обладнання для фільтрації густого сиропу. Реконструкція дозволила збільшити потужність заводу, досягнувши у 1976 р. 4,1 тис. т переробки цукрових буряків на добу. Проте згадана реконструкція не забезпечила достатніх умов для стабільного розвитку підприємства. На перешкоді стали різні фактори технічного та організаційного характеру, зокрема поганий стан приймальних пунктів, розвантажувальних механізмів, очисних споруд тощо. В 1978 р. Горохівський цукровий завод переробляв 3,8 тис. т цукрових буряків  щодоби, тобто на 0,3 тис. т менше, ніж кілька років до цього [11,  арк. 2; 12, арк. 1, 21; 13, арк. 2; 14, арк. 24, 43–44; 15, с. 2]. 

За успіхи, досягнуті у підвищенні врожайності, збільшенні виробництва і заготівель цукрових буряків, було відзначено державними нагородами низку працівників сільського господарства Волинської області. Так, орденом Леніна нагороджено ланкових колгоспів «Прикордонник» Володимир-Волинського району Г. Власюк, «Комуніст» Ківерцівського району Н. Деркач, «8 Березня» Горохівського району Г. Тарасюк, імені Чапаєва Рожищенського району                  Н. Марчевську, голову колгоспу імені Суворова Рожищенського району                М. Худошин. 

У другій половині 1960-х років за розміром поголів’я великої рогатої худоби у господарствах усіх категорій Волинської області перед вели Горохівський, Ковельський, Луцький і Любомльський райони – відповідно 61,7 тис., 58,2 тис., 54,6 тис., 54,4 тис. голів (станом на 1 січня 1970 р.).

Найбільше великої рогатої худоби у колгоспах і радгоспах налічувалось у Ковельському, Горохівському, Луцькому і Турійському районах – відповідно 40,5 тис., 39 тис. і по 35,2 тис. голів. Найнижчі показники у всіх категоріях господарств, а також у колгоспах і радгоспах були у Старовижівському, Іваничівському та Любешівському районах. 

Найбільше великої рогатої худоби у колгоспах і радгоспах налічувалось у Ковельському, Горохівському, Луцькому і Турійському районах – відповідно 40,5 тис., 39 тис. і по 35,2 тис. голів. Найнижчі показники у всіх категоріях господарств, а також у колгоспах і радгоспах були у Старовижівському, Іваничівському та Любешівському районах. 

Натомість в одноосібних підсобних господарствах Волинської області кількість великої рогатої худоби переважала в Любомльському,                       Камінь-Каширському і Горохівському районах, де на кінець 60-х років ХХ ст. налічувалось відповідно 22,6 тис., 21,7 тис. і 21,2 тис. голів. Найменшу кількість худоби у підсобних господарствах зафіксовано в Турійському, Локачинському та Іваничівському районах – відповідно 10,2 тис., 10,6 тис. і 11,4 тис. голів (станом на 1 січня 1970 р.) [16, с. 67-68]. 

У результаті зростання рівня механізації знизились витрати робочої сили на виробництво продукції тваринництва. Для прикладу, колгосп імені Леніна Горохівського району наприкінці 1975 р. спорудив комплекс із виробництва молока на 1200 голів худоби. На його будівництво було виділено 1 млн крб довгострокового державного кредиту. В результаті одна доярка почала обслуговувати не 20–25 корів, як було раніше, а 80–100, а витрати праці на виробництво 1 ц молока знизилися з 12,1 до 5,9 людиногодин [17, с. 3–5].  

За 1979 р. виробництво м’яса на 100 га сільськогосподарських угідь зросло в області на 4,4 ц, а у Володимир-Волинському районі воно зменшилось на 6 ц, у Старовижівському – на 3,6 ц. В області спостерігалась низька продуктивність молочного стада. Виробництво молока на 100 га сільськогосподарських угідь зменшилось на 29 ц, а в господарствах Локачинського району – на 56 ц, Горохівського – на 55. В 1979 р. колгоспи і радгоспи одержали менше телят на 11 тис. голів, поросят – на 21, ягнят – на 6 тис. голів [18, с. 1]. 

Луцький автомобільний завод надав допомогу колгоспу імені Чапаєва у виготовленні зерносушильного комплексу на суму 7,8 тис. крб, колгоспу імені Столярчука Горохівського району виділив металоконструкцій на спорудження телятника на 1,2 тис. крб, а для інших потреб сільського господарства відпустив матеріалів на 2 тис. крб [19, с. 219; 577]. Однак, попри такі заходи, на початку1985 р. рівень комплексної механізації в приміщеннях для утримання великої рогатої худоби в області становив тільки 28,5 %, а свиней – 39,7 %. На найнижчому рівні залишався стан комплексної механізації на птахофермах (жодної такої ферми), свинофермах (0,4 %) та фермах великої рогатої худоби (7,5 %) [20, арк. 5].  

 Система заготівлі продукції мала значні недоліки. Так, у 1979 р. у Волинській області незадовільно здійснювалась заготівля кормів. У деяких районах ставлення до цієї роботи було безвідповідальним. Погано заготовили дикоростучі трави в Ківерцівському, Луцькому, Камінь-Каширському та інших районах, в окремих колгоспах і радгоспах припинили заготівлю гіллячкового корму. Додатковим резервом для поповнення кормових запасів були повторні посіви, але з цим завданням впорались лише Горохівський і Рожищенський райони. У Ратнівському, Любомльському, Старовижівському районах план проведення повторних посівів був виконаний лише на 63–72 %, із 30 тис. га озимих на зелений корм для осіннього використання посіяно лише 15,9 тис. га [21, с. 1]. 

У досліджуваний період у Волинській області збудовано чимало підприємств легкої і харчової промисловості, які забезпечували місцеве населення товарами першої необхідності. Вказані галузі розвивалися насамперед на основі сільського господарства, яке займало ключове місце в економіці Волині і забезпечувало підприємства місцевою сировиною та робочою силою. Проте фінансування аграрних районів і домінуючих там галузей промисловості групи «Б» відбувалося за так званим залишковим принципом. Значним гальмом піднесення цих галузей залишалася недостатня увага влади до вирішення соціальних проблем, у тому числі на виробництві. 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.                  Додаткова інформація: Волинська обл., Горохівська територіальна громада, період від 0 р. до 2026 р. Авторське право: Гусак Дарія Григорівна, старший викладач кафедри всесвітньої історії Волинського національного унів