Різдвяний сніп (дідух).Традиція села Березичі, перша половина XX ст.

Різдвяний сніп (дідух) 

Традиція села Березичі, перша половина XX ст.

Частина живої історії та глибинних українських різдвяних традицій, що збереглися у спогадах мешканців села Березичі (Волинь). В центрі цієї історії — урочистий Сніп, або, як його ще величають, Дідух. 

За давніми віруваннями, Сніп уособлював зв'язок між поколіннями та був містком між світом живих та предків. Його урочисто заносили до хати на Святвечір, щойно сходила перша зоря. Цей ритуал активно побутував у першій половині XX століття. 

За переказами Валентини Демидович, мешканки села Березичі, цей сакральний обряд мав такі особливості:  

Розміщення: Сніп ставили у покуті — найпочеснішому місці в хаті, під образами. Як підставку для Снопа використовували діжку, що підкреслювало його значення як символу достатку. 

 Оформлення столу: Стіл для Святої Вечері набував ритуального значення: його обов'язково застилали соломою (як символ ясел), а зверху накривали лляною скатертиною. На цей стіл виставляли дванадцять пісних страв на чолі з кутею. 

На жаль, із приходом і зміцненням комуністичного режиму багато давніх традицій були витіснені або заборонені. Люди, як свідчать перекази, стали боятися відкрито дотримуватися своїх обрядів, зокрема, урочисто виставляти Снопа, оскільки це могло призвести до переслідувань.  

Сьогодні, коли ми відроджуємо наші традиції, Сніп  стає не лише символом Різдва, але й знаком незламності українського духу та пам’яті, яка передається з покоління в покоління.