Тріо баяністів в місті Рожище
Тріо баяністів в місті Рожище
На світлині зображено тріо баяністів з міста Рожище. Крайній ліворуч - Петро Григорович Єпішев; крайній праворуч - Володимир Єфімов; середній - Олексій Соколовський.
Відомі постаті Рожищенської ТГ
Петро Григорович Єпішев - (1930-2009 рр.) - заслужений працівникк культури Української РСР (1972), нашого славетного земляка.
Петро Григорович народився 4 липня 1930 року в селі Нове Дубище Рожищенського району Волинської області. До школи ходив у Рожище. Після Другої світової війни закінчив Луцьке музичне училище (1947-1948 рр.). Грав на акордеоні, баяні. У 1951-1953 роках служив в Радянській Армії під Находкою на радянсько - китайському кордоні в полку реактивних катюш. За службу отримав кілька похвальних грамот та іменний годинник. Після армії працював у Ківерцівському технікумі, у Турійському будинку культури. До Рожищ повернувся у 1959 році.
На початку 60-х зробив свій вибір, пов'язавши життя з музичним мистецтвом, бо любив музику, грав, а пізніше став знатним музикантом.
"Був баяністом в районному Будинку культури, керував художньою самодіяльністю у Ківерцівському і Турійському районах, викладав музику в рожищенській середній школі. А остаточно свій вибір зробив у 1964 році, ставши музичним керівником в дитячому садку № 1. Коли Петро Григорович бере до рук улюблений інструмент і чарує музикою всіх, хто його слухає, в його добрих очах загоряються живі вогники. І освітлені натхненням, радістю від спілкування з прекрасним, дитячі личка, по-моєму, найкраща нагорода за роки творчих пошуків. Вперше я побачила його на районній сцені будинку культури. Линула чарівна пісня у виконанні хорової капели вчителів. Пізніше я дізналася, що керує цією капелою Петро Григорович Єпішев. Він же і створив її ще у 1959 році. В 1973 році капелі було присвоєно звання народної, а Петру Григоровичу - заслуженого працівника культури. Незабаром доля розпорядилася так, що мені довелося пліч-о- пліч працювати з цією талановитою людиною. Петро Григорович став моїм першим наставником і помічником. Як хотілося мені працювати так, як він!.." (Зі спогадів Л. Петрусюк, музичного керівника Рожищенського дитячого садка № 1)
Новий подих, творчий злет відбувся в колективі Рожищенському Будинку культури, коли хор очолив високоосвічений фахівець, здібний організатор Петро Григорович Єпішев. Наповнив склад хору, поповнив репертуар складними музичними творами радянських композиторів: "Пісня про Леніна" (А. Холмінова на сл. Ю. Каменецького), "Мати Батьківщина" (О. Білаша на сл. М. Ткача) та інші. Глядачів полонила у виконанні хору українська народна пісня "Їхав козак за Дунай" в обробці В. Давидовського та інші пісенні твори народів СРСР.
У 1972 році на музичному фестивалі, присвяченому 50-річчю утворення СРСР, капела стала Лауреатом і удостоїлася срібної медалі. А її керівнику присвоєно звання "Заслужений працівник культури Української РСР".
Скільки довелося виїздити з концертами, брати участь у фестивалях, у звітах. Без хорової капели не обходився жоден концерт у районному будинку культури. Хорова капела була частим і бажаним гостем на фабриках і заводах, полях і фермах, де за чудові виступи не раз нагороджувалася гарячими оплесками.
"Зима, повно снігу, мороз аж тріщить. До клубу під'їжджає трактор з причепом, встелений соломою. Учасники художньої самодіяльності вмощуються в соломі. Їдемо в Носачевичі на репетицію. Петро Григорович Єпішев з нами. Щоб дівчата не замерзли, щоб мали гарний настрій, бо ж за день потомилися на роботі, а тут ще й репетиція, Петро Григорович сипле жартами, розповідає анекдоти.
А як цікаво проводив репетиції! Він навчав нас не лише злагоджено співати, а й прищеплював любов до пісенного мистецтва, до всього прекрасного. І коли під час районного огляду нам вдалося безпомилково виконати свої партії і журі високо оцінювало наш виступ, очі Петра Григоровича просто сяяли. Залюблений у пісню, талановитий, безвідмовний, галантний, глибоко інтелігентний - таким ми його знали. Треба було бачити, як він вітався на вулиці. Артистично, по-особливому схиляв голову, щиро усміхався, і це завжди заряджало доброю енергією. Так умів тільки він.
Про Петра Єпішева читаємо і в спогадах колишнього працівника культосвітньої ниви, енергійного митця, талановитого організатора, в минулому директора Рожищенської музичної школи, завідуючого відділом культури Валерія Броніславовича Єфіменка. Автор з любов'ю і повагою згадує про багатьох колег, з якими довелося долати і труднощі, і незгоди, радіти творчим успіхам. В своїх спогадах він охоплює культосвітнє життя району на цікавих і захоплюючих прикладах.
" У Рожищах активізувалися репетиції хорів, що були справжньою окрасою як у селах, так і в райцентрі. Майже скрізь поновлювався репертуар, викладачі музичної школи - А. Литвин, М. Герес і ваш покірний слуга (В. Єфименко) писали свої пісні , художники - М. Савчук, М. Мамчук, Л. Хведчук писали нові картини і організовували виставки, А. Малярчук створив оркестр народних інструментів у Доросинях, хор районного Будинку культури під керівництвом П. Єпішова співав нові твори Мирослава Стефанишина, солісти - Петро Кухарчук та Євген Войтович чарували своїми голосами...".
"Поверталися ми з Олексієм Соколовським у Будинок культури вже надвечір, стомлені, але задоволені. Ще на вулиці, підходячи до щироких розчинених дверей, почули розливи баяна і спів. На сцені повним ходом ішла репетиція агіткультбригади. Тетяна Площенко, Артем Малярчук, Петро Єпішев, звіряючись із текстом сценарію, програвали і проспівували музичні номери, і вже через годину агіткультбригада набула потрібної кондиції. Прийшов завідуючий Токар Микола Іванович, прослухав нас і дав своє "добро"..." (Зі спогадів В. Єфіменка, "Рожищенські мотиви")
У 90-х роках Петро Григорович Єпішев був першим засновником творчого колективу "Надвечір'я", який згуртував людей різних професій та поглядів старшого покоління, для яких пісня стала у житті стимулом, підтримкою та розрадою. Усі вони закохані у співуче мистецтво, яке радо дарують людям і нині.
Єпішев Петро Григорович пішов у вічність 11 червня 2009 року, але пам'ять про нього на завжди залишиться в серцях земляків, усіх, хто його знав, поважав і насолоджувався його мистецтвом.
мітки
Додаткова інформація: Волинська обл., Рожищенська територіальна громада, період від 1950 р. до 2025 р. Авторське право:
статтю опублікував: Адміністратор дата публікації: 5 лютого 2026 р. останні зміни: 5 лютого 2026 р.