Святвечорові традиції с. Сваричів

     Різдво – одне з найголовніших свят для українського народу, яке святкується з покоління в покоління, дотримуючись традицій та вірувань. Різдвяні традиції глибоко сягають корінням в життя наших пращурів, несучи в собі сакральний та релігійний зміст.

      Переддень Різдва. Святвечір. Господиня із дочками готують вечерю, а господар із синами працюють на подвір’ї, у стайні. Обов’язковим ритуалом перед вечерею є годування усіх тварин: худобу – хлібом, а птицю – вареною пшеницею. 
     Перед Святою Вечерею, ніхто не має бути у гніву, повинен панувати мир. Також на Святвечір кожна господиня має приготувати 12 пісних страв. Чому 12? Бо для християн число 12 є символічним, адже рік має 12 місяців і коли Ісус Христос став дорослим і став проповідувати, то у нього було 12 учнів, а пісних тому, що піст – очищення душі і тіла у християн. З давніх-давен була така традиція перед великим святом – очиститися. Страви на столі є дарами лісу, саду і поля. 
     Також до хати заноситься сіно та ділиться на дві частину: перша частина ставиться на стіл, бо у сіні народився Ісус, а іншу частину під стіл, щоб добре неслись кури.
     На кожен кут стола ставиться часник, що символізує міцність і здоров’я. До часника кладуть горішки, щоб ввесь рік бути міцними, дружніми, як зернята горіха.
     Батько заходить до хати і тричі промовляє «Добрий вечір!» з Дідухом у руках, який є символом найстарішого предка. Дідух – українська різдвяна прикраса з колосків – символ урожаю, добробуту, багатства. Його ставлять у кут перед образами.
     Першою на стіл ставлять головну страву вечері, солодку кашу із цілих зерен пшениці – кутю. Пшениця є символом життя. Додатками до куті може бути мед, горішки, зернятка (мак).
     Господар стелить сіно на підлогу, насипає у нього горішків, копійок. Це сіно не можна рухати до Святого Водохреща, адже старожителі казали: «Хто вчепить сіно після Святої вечері, то у того кури ввесь рік будуть порпатись у городі».
     Дітки лізуть під стіл та промовляють: «Ку-т-ку-да знесла курочка яйце, як кулак», «Кво-кво-кво, один когут і сто курок», «Му-му-му аби телятко здорове цього року народилось».
     Донька виходить на двір та бачить першу зірку, а це означає, що потрібно молитись і сідати вечеряти. Спершу усі пробують кутю, від найстаршого до найменшого.
     Повечерявши, ложки на столі не залишаються, бо у народі кажуть, що якщо залишити ложку, то будуть цілий рік боліти ноги. Тому, усі складають ложки у дідуха.
     Господар дякує Господу Богу за хліб, сіль, вечерю, згадує всіх померлих родичів.
     Після вечері вже можна колядувати, але колядувати ідуть тільки хлопці і чоловіки, жінкам і дівчатам можна щедрувати (на другий Святвечір). Також на завершення у окрему макітру насипають вечерю для покійних родичів.

відео з Youtube