“Маєна” або “Букетики на Івана”

У селі Камінь, що на Рожнятівщині (Калуський район, Івано-Франківська область), донині зберігся давній і дуже теплий звичай: на свято Івана — 24 червня (7 липня за старим стилем) — прикрашати хату, подвір’я та ворота барвистими букетиками з польових і садових квітів.
     З покоління в покоління люди вірили: такі квіткові обереги захищають оселю від усякої нечисті й злих духів. Тому напередодні свята, вже по обіді, діти збиралися гуртом і вирушали на луги й узлісся збирати квіти для майбутньої "маєни".
     Ці походи були справжньою подією — хвилиною радості серед щоденної праці. Діти бігали стежками, сміялися, змагалися, хто швидше знайде найбільший або найгарніший цвіт. Збирали обов’язкові для букетиків рослини: "Івана Головатого", "Боже Тіло", "Півники", "Лисички-сестрички", ромашки, дзвіночки та інші пахучі польові квіти. А ще — папороть або листя горіха, без яких букет ніби втрачав свою силу.
     Якщо десь жили старші люди без дітей, сусідські хлопці та дівчата або родичі завжди ділилися квітами. Бо "маєна" мала бути в кожній хаті . Це був жест взаємної підтримки.
     Букетики складали здебільшого матері. Діти з цікавістю спостерігали, як вони на широке листя горіха чи папороті дбайливо накладають квіти, добираючи їх за кольором і формою, а потім обв’язують ниткою, щоб усе добре трималося. Готові обереги цвяхом прикріплювали до стін хати між вікнами — на кожній стороні будинку. Окремо "маєли" ворота, стайні та всю господарку.
     До схід сонця на свято Івана хата мала бути повністю "замаєна".
     Цей звичай любили всі — від малого до старого. Він приносив у будні відчуття свята, світла й затишку, ніби звичайний день раптом сповнювався особливою магією літа. І сьогодні традиція жива. Хоч до букетиків часто додають і садові квіти — троянди, лілії та інші, — але радість, тепло й особлива атмосфера цього звичаю залишаються незмінними, так само як і багато років тому.