Євангелічно-лютеранська кірха у передмісті Рожища

На фото зображено будівлю Євангелічно-лютеранської кірхи, що знаходилась у німецькій колонії Вовнянка у передмісті Рожища (нині це територія міста Рожище).

У Рожищенській волості були чи не найшвидші темпи появи нових німецьких поселень та зростання чисельності колоністів. Адміністративно новоутворена євангелічно-лютеранська парафія входила до Санкт-Петербурзької консисторії. Постійний масовий приплив нових поселенців і пов’язані з цим проблеми розбудови парафіяльної церковної структури та налагодження релігійної діяльності ставили перед молодим пастором цілий ряд невідкладних завдань. Зважаючи на те, що молитовний дім на Вовнянці під час богослужінь не вміщав всіх бажаючих, одним із першочергових із них він вважав будівництво нової просторої церкви. Спільно із новоствореною у тому ж 1872 р. церковною радою пастор П. Гірш розпочав активну підготовчу роботу до масштабного будівництва. 

Вже в жовтні того ж 1872 р. був готовий проект нової цегляної кірхи на 700 сидячих і 300 стоячих місць та вартістю будівництва 9320 крб. Його автором став німецький архітектор, який працював на будівництві залізниці, що пролягала через Рожище, і проживав у містечку. Причому, проект він виготовив безкоштовно. З власником Рожища було домовлено про дарування земельної ділянки під спорудження кірхи неподалік від будівлі, в якій проживав пастор та розміщувався старий молитовний дім. 

Будівництво кірхи тривало з 1875 року по 1878 рік. З мистецької точки зору нова кірха справляла приємне враження. Збудована у неоготичному стилі, вона стала помітною архітектурною прикрасою Вовнянки. З дня свого освячення вона почала відігравати роль центру духовного життя Рожищенсьскої євангелічно-лютеранської парафії 

Образ храму створювався витягнутим, масивним об'ємом будівлі, завершеним апсид ігранованою дзвоновою вежею. Особлива увага в вигляді церковної будівлі відводилась дзвоновій башті, що візуально сприймалась в перспективі вулиці і головному фасаду, що був найбільш декорований. Планувальна схема відповідала тричастинному розподілу прямокутного плану на нартекс, наву і пресвітерій. Силуетна композиція головного фасаду кірхи набуває підкреслену вертикаль за рахунок витягнутого баштового обєму, дрібнення мас, візуального зменшення щільності форм «до верху».

20 вересня 1879 р. новим пастором Рожищенської парафії було призначено Георга Керма, який до цього здійснював пасторське служіння в окрузі Глюксталь на Херсонщині. Він перебував на цій посаді 24 роки. Не обминав увагою пастор новозбудовану кірху та пасторський будинок у Рожищі.  У 1881 р.для кірхи було придбано орган за 2450 руб., кошти за який громада виплатила впродовж трьох років. У 1885 р. вдалося розширити територію лютеранського кладовища на Вовнянці. У 1904 р. планувалося відзначення 25-річчя пасторської служби Г. Керма у Рожищі. З цією метою в 1903 р. в будівлі кірхи було зроблено навий дах і заново пофарбовано його. Але до святкування пастор Г. Керм не дожив. 5 жовтня 1903 р. у віці 67 років він помер.

Війна завдала нищівного удару і по Рожищенській євангелічно-лютеранській громаді, і по будівлі Рожищенської кірхи. Територія парафії стала ареною активних бойових дій, що спричинило руйнацію і навіть повне знищення багатьох колоній. Рожищенська кірха також зазнала серйозних пошкоджень: було знищено її шпиль і дах, інтер’єр, меблі та орган. Російські військові частини використовували будівлю як солдатську їдальню, а якийсь час – як конюшню.

І лише в 1921 р. парафію в Рожищі очолив пастор Рудольф Керстен, який до цього здійснював пасторську службу в Канаді. Завдяки суттєвій фінансовій допомозі від лютеранських общин зі США та Канади пастор Р. Керстен зумів розпочати ремонт Рожищенської кірхи. Було відремонтовано дах, підлогу, хори, встановлено тимчасові лавки. У 1923 р. на свято Трійці кірха було повторно освячена генерал суперінтендантом Варшавської консисторії Юліушем Бурше. 

1 грудня 1924 р. новим пастором Рожищенської парафії конситорія призначила Райнгольда Рудольфа Генке. З перших же днів перебування на своїй посаді він став прикладати максимум зусиль для швидкого і повноцінного відновлення Рожищенської лютеранської кірхи. У 1925 р. було змонтовано новий орган, у 1928 р. – встановлено нові стільці, у 1929 р. – придбано два нові дзвони, у 1930 р. – збудована нова дзвіниця, у 1936 р. – проведено капітальний ремонт та фарбування інтер’єру будівлі, у 1937 р. – споруджено нове господарське приміщення. 

Під час Другої світової війни кірха була зруйнована та не відбудована.