Василь Андрійович Супрун

Народився 2 лютого 1944 року  в с. Звиняче Горохівської територіальної громади Луцького району, Волинської області.  Мама Марія Іванівна 1921 року народження працювала у колгоспі, батько Андрій Степанович 1914 року був головою сільської ради, був людиною чесною і справедливою, добродушною, завжди готовий допомогти односельчанам. У післявоєнні часи був звинувачений у антирадянській діяльності і відісланий на заслання на Колиму -  назва регіону в басейні річки Колима на Далекому Сході Росії, де в роки масових репресій 1932 − 1954 розташовувались виправно-трудові табори з особливо важкими умовами життя та праці. Адміністративний центр Колими — м. Магадан.  Колимські табори вважалися найсуровішими з усіх радянських трудових таборів. Сім’я відчула на собі усю цинічність радянської влади, коли Андрій Степанович відбув покарання і 1959 року повернувся додому прийшло повідомлення, про те що його реабілітовано, що він не скоїв злочин проти держави, але ніхто людині не повернув час і сили, які були втрачені під час заслання. З того часу розпочинає працювати ковалем. Виготовляє знаряддя праці, сільськогосподарський реманент, а також деталі до возів, молотарок. Був шанованою людиною на селі. А також мав ідеї щодо винайдення вічного двигуна, приїздила комісія щоб подивитися на винахід. У батьків родилося троє дітей, але нажаль війна, розруха забрала життя старшого брата Дмитра і сестри Люби.

В дитинстві Василь любив грати футбол, шукати по полю патрони, або інші «скарби» Другої світової війни, мав великий хист і високі результати з креслення. Грав у шахмати, брав участь у гуртках художньої самодіяльності, особливо цікавим для нього було розповідати на публіку гуморески. Але найбільшим хобі було малювання. Малював з натури олівцем, гуашю.  На той час для малювання використовував мамине домоткане, конопляне полотно, рамки до картин робив сам і уся хата була у його картинах, односельчани дивлячись на малюнки відразу впізнавали місцеві, сільські краєвиди.

Не служив в армію через травму ноги, яку отримав у дитинстві. Одного разу через неуважність нога потрапила у кират - устаткування для перенесення тяглової сили коней (або волів) до обертальних частин різних машин і механізмів. Остання операція припала на дуже пам’ятний день 12 квітня 1961 року, на кораблі «Восток»  льотчик-космонавт СРСР Юрій Олексійович Гагарін зробив перший у світі політ у космічний простір. Корабель стартував з космодрому Байконур о 9 годині 7 хвилин київського часу.

Навчався у Звиняченській середній школі. Закінчивши навчання отримав атестат зрілості, написаний був двома мовами українською і російською. Вступив на підготовчі курси при Львівському державному інституті прикладного та декоративного  мистецтва. Навчався з 1962-1968 рр, навчання було індивідуальним група складалася до 10 чоловік, проходило з різних напрямів. Збереглися фотографію митця за виконанням скульптури. Отримав спеціальність інтер’єр і обладнання, присвоєно кваліфікацію художника декоративного мистецтва. У студентські роки було багато мандрівок, однією із найцікавіших подорож у Казахстан. У 1960-х роках у СРСР активно проводилася одна з надпрограм М. Хрущова освоєння  метою було розв'язати зернову проблему й збільшити виробництво сільськогосподарської продукції. Разом із одногрупниками вирушили у Костанай — місто у Казахстані, на річці Тобил, обласний центр Костанайської області. До 1997 року мав назву Кустанай. Студенти займалися оформлення приміщення. Розробили і виконали мозаїку.

1966 року одружився з Філіпюк Раїсою Іванівною, 1945 року народження, проживала на хуторі Олізарово, поблизу села Холонів закінчила початкову школу і була направлена до Звиняченської середньої школи. Де познайомилася із Василем. Симпатизувати один одному почали  у старших класах, ходили на дискотеки, писали один одному відкритки. Згодом почали здобувати вищу освіту. Раїса Іванівна навчалася у Горохівському сільськогосподарському технікумі, через два роки поступили до Дублянського інституту, закінчила навчання 1968 року.

Завершивши навчання молода сім¢я повертається до с. Звиняче, де завершилося будівництво нової школи. Випускник, а тапер спеціаліст по інтер’єру Василь Андрійович долучається до оформлення кабінетів, стендів, музею, будівлі. Зберігся напис і мозаїка на ліцеї.

Талановитого майстра запрошують у 1967 році до м. Горохова. Сім’ї  виділяють в гуртожитку кімнату, зараз це будівля Будинку школяра.  1968 року отримали квартиру по вулиці Шевченка. Раїса Іванівна викладала у технікумі бухгалтерські дисципліни. Подружжя виховувало двох донечок Наталю і Тетяну. Батько завжди допомагав дівчатам у навчанні, відвідував батьківські збори, підтримував і допомагав реалізовувати шкільні проєкти. Особливо цінним є дитячий спогад про новорічні костюми, адже дизайном, виготовленням займався тато.

Старша донька Наталя народилася 1967 року. Навчалася у Горохівській середній школі №1 імені Івана Франка. Наполеглива, впевнена, завжди реалізовую поставлену мету.  Саме лідерські якості перейняла від батька. Працює на посаді секретаря Горохівської міської ради.

Молодша Тетяна  народилася 1970 року і отримала у спадок художній хист. Закінчивши Горохівську середню школу №1 імені Івана Франка, поступила вчитися на архітектора у м. Київ, паралельно навчалася на бухгалтера. Працює кошторисником — це будівельник і бухгалтер в одній особі. Допомагає будівельникам не тільки мінімізувати витрати, але і уникнути багатьох проблем в процесі роботи. Малює коли є вільний час. Закінчила курси іконописання. Виконувала розпис стін Свято-Вознесенського храму м. Горохів, зобразила Ісуса Христа у колосі. Одна з ікон була передана у храм м. Нововолинська.

Старша донька Наталя народилася 1967 року. Навчалася у Горохівській середній школі №1 імені Івана Франка. Наполеглива, впевнена, завжди реалізовую поставлену мету.  Саме лідерські якості перейняла від батька. Працює на посаді секретаря Горохівської міської ради.

У містечку в 1960-х роках розпочалося будівництво Пагорбу Слави на горбистій південно-західній частині міста. Історико-меморіальний комплекс споруд складався із Пагорба Слави з обеліском на честь загиблих воїнів, алеї Героїв, мармурової стели, стіна пам'яті з викарбуваними на ній іменами 1784 героїв і словами Ю.Фучіка: «І мертві ми будемо жити в