Скриня

Скриня була невід'ємною частиною традиційного житла українців. Вона виконувала роль звичної нам шафи, де тримали одяг, рушники тощо, а ще зберігали придане дівчини.

Упродовж ХІХ – першої половини ХХ ст. скринництво посідало особливе місце у системі виробництва меблів. Недарма й самих ремісників-столярів, що вготовляли скрині, називали скринниками.

Робили скриню із дерев’яних дощок. Зовні вона нагадувала великий ящик із плоскою чи злегка випуклою кришкою, що завжди замикався на ключ. 

Із обох боків скрині для зручності її транспортування робили залізні ковані ручки. Скриня мала плоске, іноді з додатковими ніжками дно, зверху її зазвичай вкривали тканим килимом чи рядном. Часом форма та розміри скрині дозволяли використовувати її як стіл або ліжко.

Скриня належить Архипчук Лідії Степанівні (15.02.1933 р.н.) - доярка, колгоспниця, займалася вишиванням, тканням. Скриню змайстрував її батько, донці на придане - Архипчук Степан.

Матеріал - просмолена сосна.