Дідух

     Радістю і серпанком таємничості оповита святвечорова традиція в нашого народу. Три празники, оспівані в колядці, були і є бажаними і довгоочікуваними гостями в кожній українській оселі, особливо той перший празник – Рождество Христове.

…Радуйся! Ой, радуйся, земле,
Син Божий народився!

     Провісником свята є сяйво найяскравішої зорі, блискучим мереживом розпорошене по сріблястому снігу. Мир, злагода й любов, хліб святий і дванадцять страв, а також дідух – невід’ємні атрибути Святого вечора.
В селі Іванівка (Калуський район Івано-Франківська область) дідуха називали дідом. Місце його в різдвяних святкуваннях особливе. Як символ сімейного добробуту, зв’язку між поколіннями роду його ставили на покутті під образами, на місці, встеленому пахучим зіллям або біленьким полотном. Ще у дохристиянські часи дідух був уособленням доброго божества – опікуна людської спільноти, прадіда, а подекуди самого Творця. Традиція, пов’язана з виготовленням і внесенням дідуха в оселю в українців досить багата й різноманітна. Та суть залишається незмінною: дід, дідух – з нами, він – наш оберіг від правіку і до безлічі поколінь.
     Марія Милів – жителька села Іванівка Калуського району Івано-Франківської області, учасниця родинного ансамблю «Русинка» Рожнятівського Народного дому займається виготовленням дідухів. Свого першого дідуха виготовила понад десять років тому, коли на власному полі зародилося дуже гарне жито: високе і дорідне. Здавалося, що колосочки, налиті зерном, самі просяться до святкового оберега. То був перший витвір: з жита, вирощеного на власному полі, оздоблений калинкою, горобиною і квітами безсмертника. Відтоді це стало улюбленою справою, таким собі хобі. Кожного наступного року методи виготовлення дідухів удосконалювала, привносила щось нове, більш функціональне і красиве. Тепер для своїх виробів використовує овес, жито, пшеницю, ячмінь, льон, просо, які висіває і збирає власноруч разом з сім’єю. А ще Марії допомагає молодша сестра Оксана, яка освоїла соломоплетіння та майстерно володіє гачком і спицями, і батько Ігор: він виготовляє дерев’яні підставки, щоб виріб міцно «стояв на ногах». Марія ніколи не дублює свої роботи, кожен дідух оригінальний і неповторний. 
    Ось процес виготовлення одного із них.