Людмила Забощук

Ткацтво – це одне з найдавніших ремесел, яким займалися українські жінки. Воно має багатовікову історію і давні традиції.  У кожній хаті був ткацький верстат і у вільний від польових робіт час майстрині ставали виготовляти доріжки, рушники, тощо. Спочатку тканини виготовляли для домашнього вжитку, а пізніше домоткані вироби відігравали велику роль у прикрашенні житла при проведенні свят, побутових і весільних обрядів.

Людмила Забощук є справжньою майстринею ткацтва, яка активно пропагує традиційне народне мистецтво серед жителів Рожищенської громади. Народилася у селі Крижівка, Луцького району 29 березня 1958 року.  В рідному селі закінчила школу, працює завідувачкою сільського клубу.

В родині майстрині уміння ткати передавалося від покоління до покоління, від матері до дочки. Вона почала ткати, як тільки змогла діставати до підніжки. У господарстві ткалі - коловороток, шпуляр, чесальниця. Ткацький верстат, за яким працює ткаля, зроблений дідом чоловіка, Павлом Забожчуком. Для виготовлення ряден користується начинням бабусі Ткачук Євдокії, а для рушників разом із мамою вив'язала нове начиння. Майстриня наткала чимало рушників, доріжок, килимів, якими прикрасила і місцевий клуб. Володіє всіма технологічними процесами домашнього ткацтва. Неодноразово роботи Людмили Вікторівни прикрашали виставки та фестивалі.