Стратосфера. Лірика

17178

Опис:

Анотація: Почну з філологічного казусу – в українській (та й не лише в українській) мові є слова, що визнаються мовознавчою наукою як синоніми, але насправді такими не є. Візьмімо хоча б поняття “педагог” і “вчитель”. Чи всіх, хто отри-мав диплом про педагогічну освіту і працюють у навчальних закладах, можна назвати Вчителями з великої літери (згадаймо, що на Сході поняття “Вчитель”, якщо й не ототожнюється повністю, то, принаймні, наближається до поняття “Святий”)? Далі в ліс – більше дров, сиріч запитань. Чи всі інструменталісти є музикантами? Чи всі актори є артистами? Чи всі живописці та графіки є худож-никами? Список цих майже риторичних питань можна продовжувати на “енну” кількість сторінок, тому вважаю за доцільне його “згорнути”, запитавши на-останок ще про одне. Чим відрізняється справжній поет від просто віршника? Не від графомана (тут не те, що різниця – прірва), а від інтелектуала, який вміє писати цілком пристойні вірші і їх вряди-годи навіть публікує в періодиці й видає окремими книжками? Питання за всієї позірної легкості не з простих і ризикує поповнити розряд “майже риторичних”, якщо вчасно не згадати добряче призабуту в наш цинічно-прагматичний час людську здатність дивуватися. Справжній поет (та й узагалі митець) – це той, хто, по-перше, вміє дивувати, а по-друге, змушує за-мислитися як над власною долею, так і над долею людства, це той, для чийого серця буває замало земного тяжіння й воно прагне до польоту…

КЗ "Публічна бібліотека" Рожищенськоі міської ради



Рожищенська територіальна громада