«Скло як середовище: художній світ Евеліни Тринцолин»

У сучасному українському скляному мистецтві ім’я Евеліни Тринцолин звучить як голос, що поєднує поетичну інтуїцію матеріалу з інтелектуальним аналізом форми. Її творчість виростає на перетині експериментальної академічної школи, традиції студійного скла та актуального мистецького мислення, де скло перестає бути декоративним і стає простором переживання. 
   Евеліна Тринцолин народилася 1 серпня 1986 року в селищі Рожнятові Калуського району Івано-Франківської області. У 2010 році закінчила Національну академію мистецтв, магістр (M2) образотворчого мистецтва, факультет декоративно-прикладного та образотворчого мистецтва, кафедра художнього склаМова внутрішнього руху. 
   У творах Евеліни Тринцолин скло ніколи не є статичним. Навіть у масивних формах завжди зберігається внутрішній рух: напливи, повітряні включення, тонкі зміни прозорості, імпульси світла. Цей ефект створює ілюзію того, що об’єкт живе у власному темпі, ніби продовжує формуватися, незважаючи на зафіксовану матеріальність. Це особлива риса її стилю – форма може бути суворою, але зміст всередині не застиглий. Саме в цій внутрішній динаміці народжується її авторська мова: напруження між ясністю й розчиненням, між матерією та прозорістю, між формою і тим, що ледве вловиме. 
   Багато робіт Тринцолин – від ранніх до найсвіжіших – тяжіють до природних структур: океанічних глибин, водяних вихорів, мікропроцесів, форм, схожих на органічні фрагменти. Проте художниця ніколи не копіює природу. Вона моделює переживання середовищ, їхню мінливість і внутрішній ритм. Серія «Мікроклімат» є ключовою в цьому контексті – тут скляні об’єкти поводяться як матеріальні проекції внутрішніх станів. Вони не зображають настрій, а формують його у просторі. 
Експериментальна школа як основа мислення 
Важливим для митскині стало батьківська опіка та виховання в мисецькому середовищі. А формування почалося в осередку Львівської Національної Академії Мистецтв в експериментальній  майстерні академіка А. А. Бокотея – одного з модернізаторів українського мистецтва скла. Викладачами були Ярослав Шимін, Андрій Петровський та інші художники, що мислили не предметно, а концептуально. 
Цей досвід дав Евеліні не лише технічну базу, а передусім філософію роботи зі склом: як із автономною формою, що сама генерує сенс. 
Гутна техніка як пластична поезія 
Гутне скло – одна з найважливіших частин її творчості. 
На відміну від багатьох майстрів, які слідують традиції ремісничої демонстративності, Евеліна Тринцолин використовує гутні можливості як інструмент формування складних образів, насичених світлом, повітрям і поглинутою енергією руху. 
Гутні елементи у її композиціях завжди мають контекст: вони або вибудовують напругу, або створюють відчуття плинності, або відкривають глядачу внутрішній простір форми. 
Виставкові практики: від експериментальних просторів до міжнародних сцен 
Її виставкова історія почалася ще під час навчання — з колективного проєкту Formation у Музеї скла у Львові, а згодом – із серії виставок у закарпатських замках, які закріпили її присутність у професійному середовищі. 
Після цього художниця працює в різних форматах: 
— інсталяція, 
— рельєфні панно, 
— об’ємні скульптури, 
— ленд-арт. 
Персональні виставки Bubble Bubble Toys в Одесі та Мікроклімат в Харкові демонструють дві головні сторони її практики: грайливість та інтеграцію складних психологічних структур у матеріал. 
Люксембург, Париж і мова війни 
Поворотним моментом стали міжнародні проєкти, зокрема участь у фестивалі студійного скла в Люксембурзі з серією «Океанія». Роботи з цієї серії як живі фрагменти морських екосистем, спонукають задуматися над збереженням світового океану та й світу загалом для майбутнього, стали знаковими у її творчому розвитку. 
Париж відкрив нову сторінку: участь як представниці українського декоративного мистецтва  усвітовому  бієнале Révélation 2022, також резиденція UNESCO/Artist at Risk де вперше організація збереження світової мистецької спадщини бере під опіку 40 українських митців, в експозиційному просторі створює інсталяції, присвячені досвіду війни. 
Найсильнішим жестом стала композиція з імітацією розбитих вікон: тріщини, вирізані з латплівки, перетворили простір на візуальний документ емоційної та історичної травми. 
Скло тут стало свідченням – матеріалом, який зберігає пам’ять про крихкість життя прориви світла, немов нагадування того що найтемніші часи мають завершитись і все ж треба бачити той промінець який виведе нас до світла. 
Міжнародне визнання та Pilchuck Glass School 
Нагородження першим місцем премії молодих склярів А.А. Бокотея,  запрошення до Pilchuck Glass School – одного з найвпливовіших центрів мистецтва скла у світі – підкреслює, що її творчість вписана у міжнародний контекст. 
Це не просто навчання – це включення у глобальну мережу художників, що визначають майбутнє сучасного скла. 
Тринцолин Евеліна продовжує розвивати свій напрям, плануючи роботу у провідних майстернях США та дослідження в музеї Corning – одному з найбільших центрів мистецтва скла 
Позиція художниці: скло як відкрита система 
Головна сила її робіт у тому, що вона трактує скло не як матеріал, а як середовище для виявлення станів. Прозорість, тріщини, напливи, світло, пустоти – усе це перетворюється на знаки внутрішніх процесів, психологічних ритмів, рухів середовища, в якому живе індивід. 
У творах Евеліни Тринцолин завжди є простір для дихання і простір для тиші. Скло стає не об’єктом, а станом, який глядач може відчути, немов потрапляючи в іншу атмосферу – в мікроклімат, який формує сама художниця. 
Досягнен