Протоієрей Володимир Мисечко та Свято-Вознесенський храм Горохова

Протоієрей Володимир Мисечко та Свято-Вознесенський храм Горохова

Час — невблаганний свідок, але іноді він дарує нам ключі до розуміння вічності. Одна така ретросвітлина, застигла у відтінках сірого ще з 1935 року, зберігає образ, який став не просто обличчям священника, а символом незламного українського духу на Волині. Це Протоієрей Володимир Мисечко — людина, чия постать, наче закарбована у камені, пророкувала його жертовну долю. Його коротке, але полум'яне служіння у Свято-Вознесенському храмі Горохова стало золотим, хоч і трагічним, епізодом в історії міста. Сьогодні його ім’я повернулося на стіни храму через меморіальну дошку, як вічний оберіг, що свідчить: справжні герої не зникають, вони лише чекають на повернення нашої пам'яті.

Служіння отця Володимира Мисечка у Свято-Вознесенському храмі міста Горохова стало яскравим, але коротким спалахом в історії парафії.

Отець Володимир служив  українською мовою, а його проповіді надихали вірян на любов до Батьківщини. Він активно підтримував молодь, допомагаючи учням місцевої Торговельної школи та гімназії. Наприкінці серпня 1941 року він був одним із найактивніших учасників, а можливо, й організаторів, масової акції на вшанування жертв комуно-більшовицьких репресій у Луцьку. Кульмінацією стала панахида та освячення символічної могили у Новому Загорові, присвяченої тисячам невинно розстріляних.

Служіння о. Мисечка стало для горохівчан зразком того, як віра невіддільна від патріотизму та служіння народові.

Активна патріотична позиція зробила отця Володимира Мисечка ціллю для окупантів. У жовтні 1943 року його заарештувало гестапо в Рівному і згодом розстріляло.

Особливо драматичним свідченням його мучеництва стало те, що родина отримала з тюрми лише його страшно поплямовану густо засохлою кров’ю рясу. 

Саме ця жертовність, патріотизм та безкорисливість надихнули настоятеля Свято-Вознесенського храму, протоієрея Андрія Сидора, на ініціативу освячення меморіальної дошки у 2012 році.  Дошка на стіні Свято-Вознесенського храму тепер слугує не лише нагадуванням про трагедію, але й про сутність дарованого Богом життя і про ціну, заплачену за українську незалежність.