Скатертина с.Залаззя Любешівщина

Скатертина с.Залаззя Любешівщина 1928 року.

Вишита скатертина з великими старовинними квітами,
виконаними технікою гладі, є втіленням української народної
творчості, що поєднує вишуканість, традиційність і
майстерність. Такий виріб не лише прикрашає стіл, але й несе
в собі глибокий культурний і символічний зміст,
відображаючи зв’язок із природою та історичними
традиціями.Виготовлена Сидорук ГанноюДемидівною в 1994
році.Та була передана онуці у спадок Остапчук Антоніни

Миколаївній.Зараз є сімейною реліквією
Скатертина зазвичай виготовляється з натуральних тканин-
паркалю. Найпоширеніші кольори основи – чистий
білий,молочний.Центральним елементом дизайну є великі
квіти, вишиті технікою гладі. Це можуть бути традиційні для
української вишивки мотиви, такі як пишні троянди (символ
кохання та краси), півонії (достаток і добробут), маки
(молодість і пристрасть) або волошки (скромність і ніжність).
Квіти часто доповнені бутонами, листям і стеблами, які
створюють гармонійну та динамічну композицію.Композиція
зазвичай симетрична: великі квіти розташовуються в кутах
скатертини, утворюючи чотири акцентні точки, або ж
формують вінок чи бордюр по периметру. Центральна
частина може бути прикрашена дрібнішими елементами –
маленькими квітами, листочками чи завитками, щоб уникнути
перевантаження дизайну. Гладь – це техніка вишивки, що
вимагає високої майстерності, адже стібки лягають щільно
один до одного, створюючи гладку, майже живописну
поверхню. У цій скатертині гладь використовується для
створення об’ємного ефекту: пелюстки квітів мають плавні
переходи кольорів (наприклад, від світло-рожевого до
насиченого бордового), що імітує гру світла й тіні. Листя
вишиваються з деталізацією жилок, а стебла можуть мати
тонкі градієнти для додання глибини. Стібки різної довжини й
напрямку дозволяють досягти реалістичності, ніби квіти
намальовані пензлем.У скатертинах кольори часто були
насиченими, але м’якими, оскільки використовувалися
натуральні барвники. Найпоширеніші відтінки для квітів –
червоний, бордовий, рожевий, іноді з додаванням
коралового чи малинового. Листя вишивали зеленим – від
смарагдового до оливкового, а для акцентів могли
додаватися сині, блакитні, золотисті чи навіть чорні нитки для
контурів. Краї скатертини ретельно оброблені, щоб
підкреслити її вишуканість. Найпоширеніші техніки – ручна
підшивка. Вишиті скатертини мали не лише декоративне, але
й обрядове значення. Їх використовували під час свят, весіль,
хрестин чи інших важливих подій, адже вважалося, що
вишивка несе захисну силу та притягує добробут. Квіткові
мотиви символізували родючість, красу природи та
продовження роду. Така скатертина могла бути частиною
приданого або передавалася з покоління в покоління, стаючи
сімейною реліквією.Скатертина з великими квітами,
вишитими гладдю, виглядає велично, але водночас затишно.
Вона створює атмосферу урочистості, ідеально пасуючи до
святкового столу, але може використовуватися і в
повсякденному житті, додаючи оселі тепла й культурної
глибини. Кожен стібок відображає кропітку працю майстрині,

а старовинний стиль викликає відчуття зв’язку з минулим,
нагадуючи про багатство української вишивальної традиції.