Дмитро Шамрило

Пензлем по життю: спогади про художника Дмитра Шамрила

Горохівська громада нещодавно стала свідком особливої події – родина талановитого художника Дмитра Андрійовича Шамрила представила на загал його творчий спадок. Весняна виставка 2025 року при Горохівській міській раді  стала не лише знайомством з майстерністю митця, а й зворушливою подорожжю його життєвим шляхом, тісно переплетеним з історією рідного краю.

Дмитро Шамрило народився 15 січня 1954 року в російському селищі Мєдне, але вже у трирічному віці його серце назавжди полонила волинська земля, а саме мальовниче село Підбереззя Горохівського району. Закінчивши 8 класів Горохівської школи №1, юнак відправився на службу до Казахстану. Саме там, серед безмежних степів, яскраво проявився його талант до малювання – солдатські будні він розфарбовував полотнами власного створення.

Повернувшись додому, Дмитро створив сім'ю з коханою Валентиною Василівною, з якою виховав двох прекрасних дітей – Віталія та Наталію. Його жага до творчості не згасала, і він самостійно опановував тонкощі живопису. Згодом талант художника знайшов своє застосування у комунальному господарстві та художній майстерні Горохова.

Особливою сторінкою в творчості Дмитра Шамрила стала його співпраця з видатним волинським художником Олександром Корецьким та Володимиром Гетьманчуком. Разом вони творили духовну красу, розписуючи церкви Горохівщини.

Пензлем Дмитра оживали образи святих у храмах сіл Ощів, Милятин, Пустомити, Диковини, а також у церквах самого Горохова – Свято-Вознесенському храмі та храмі Святого Миколая. Його роботи й донині дарують вірянам відчуття піднесеності та благоговіння.

Окрім живопису, Дмитро мав ще одну пристрасть – фотографію. Він вмів зупиняти мить, фіксуючи на плівці красу навколишнього світу та щирі емоції близьких людей. Ці фотографії стали безцінними спогадами для його родини.

На жаль, життя Дмитра Андрійовича обірвалося рано – 13 червня 2015 року. Проте пам'ять про нього живе у його картинах, у спогадах рідних та близьких, у розписах церков, що й досі сяють його талантом.

На виставці було представлено декілька робіт, серед яких  відома біблійна сцена "Тайна вечеря". У центрі композиції за довгим столом сидить Ісус Христос, оточений своїми дванадцятьма учнями.

Христос зображений у червоному хітоні та синьому плащі, що символізують його страждання та небесну велич. Його обличчя спокійне та дещо сумне, а погляд спрямований на хліб і чашу, що стоять перед ним на столі. Він простягає руку до чаші, благословляючи її.

Учні розташовані по обидва боки столу, їхні емоції різняться: від здивування та зацікавленості до скорботи та розгубленості. Деякі з них жестикулюють, перешіптуються, на їхніх обличчях відображається внутрішня боротьба та усвідомлення майбутньої зради.

За учнями видно драпірування тканини зеленого кольору, що створює тло для композиції. Над головою Христа зображено німб у вигляді сяючого кола з вписаними грецькими літерами ІС ХС, що є абревіатурою імені Ісус Христос.

Картина виконана в характерній для церковного живопису манері, з використанням насичених кольорів та чітких ліній. Вона передає важливий момент з Євангелія, сповнений глибокого духовного змісту.

Виставка картин у Горохівській міській раді (весна 2025 року) стала не лише вшануванням його пам'яті, а й можливістю для громади доторкнутися до творчості щирої та талановитої людини, яка залишила свій неповторний слід у мистецькому житті Горохівщини. Ця виставка створила можливість розповісти про життя, присвячене творчості, про любов до рідної землі та про духовне багатство, яке Дмитро Шамрило залишив після себе. Його пензель промовляє і сьогодні, нагадуючи про красу, що нас оточує, та про силу мистецтва, що здатне пережити час.