Освячення у селі Топільне пам'ятника жертвам розстрілу Луцької тюрми

Трагічним днем в історії Луцька та ще низки міст на заході України стало 23 червня 1941 року. Цього дня радянські каральні органи розстріляли близько дві тисяч в’язнів Луцької тюрми.  Були  ті, які намагались зберегти пам'ять про розстріляних одразу після вчинення більшовиками цього страшного злочину. 

Одним з таких був священик з села Топільне Луцького району Іван Ліхнякевич. Його арештували в 1944 році як злісного націоналіста, але до того він встиг зробити багато для пам’яті про розстріляних у Луцькій тюрмі жителів села Топільне. Він розробив проєкт пам’ятника розстріляним більшовиками в’язнів Луцької тюрми з села Топільне. 

В архівно-кримінальній справі, яка зберігається в Державному архіві Волинської області наявний детальний опис: 

«пам’ятник собою являє кірпічну стіну покриту цементом на ній хрест. З правої сторони наявний напис з євангелія україською мовою: «Ніхто не має більше любові, як той хто віддає душу свою за друзів своїх». З лівого боку напис з вірша галицького поета Богдана Лепкого: «Спіть друзі, спіть і хай Вам сниться доля і воля».  Посередині пам’ятника розміщена рама з фото загиблих. Нижче хреста розміщений український герб – тризуб».

Пам’ятник споруджений в серпні 1941 року, а його освячення відбулося 21 вересня за участі близько 1500 тисячі мешканців. З села Топільне при розстрілі в’язнів Луцької тюрми за даними зі справи Ліхнякевича загинуло 12 осіб. В тому числі і його син Микола Ліхнякевич, якому на момент розстрілу було 25 років. Під час цієї процесії були присутні представники духовенства навколишніх районів, районної управи й німецької окупаційної адміністрації що зафіксовано на фото.

На верхній частині пам'ятника були фото односельчан, а нижче викарбувані слова вірша «Молитва», який написав священник Іван Ліхнякевич. По закінчені війни, головою колгоспу стає Євдокія Терещенко і наказує знищити цей пам'ятник. Спочатку, відбили світлини, затерли текст та збили хреста. А згодом, і всю споруду підірвали.